Згоріла каплиця Покрови Божої Матері

0
48

У 1992 р. на території 2-ої обласної психіатричної лікарні у с. Підмихайлівці Рогатинського району Івано-Франківської області була відновлена каплиця, яка отримала статус лікарняної і була однією з перших в Україні у лікарняних установах.

За словами протопресвітера Букачівського та пароха місцевої церкви о. Мирослава Любінця, каплиця була відновлена на базі колишнього жіночого монастиря ЧСВВ, який був відкритий 1933 року з благословення митрополита Андрея Шептицького. Ліквідований монастир радянською владою 21 листопада 1945 року. Всіх сестер, а їх було 45, заарештовано, в тому числі й ігуменю монастиря Моніку Полянську та декількох сестер було заслано на каторгу в Мордовію, де вони померли й поховані. З 2002 року триває процес беатифікації ігумені Моніки Теодорович-Полянської ЧСВВ.

У 1956 році в приміщенні монастиря відкрито обласну психіатричну лікарню. Каплиця була пограбована і в її приміщенні був терапевтичний відділ.

На початку 1990-х рр. відновлено монастирську каплицю. Чин освячення здійснив Преосвященний владика Іриней Білик. З того часу вона діяла до 8 листопада 2023 р. Відтоді тут проводились богослужіння в неділі і свята, в робочі дні для медичного персоналу та місцевих парафіян, а також з участю пацієнтів лікарні.

Отець Мирослав розповідає, що каплиця прирівнювалась до другої парафіяльної церкви у с. Підмихайлівці, де львівськими художниками був професійно виконаний іконостас, із встановленим престолом, кивотом, проскомидійником. Каплиця була оздоблена гарними іконами ручної роботи, було 4 пари вишитих фан, 7 священничих риз. Тобто це була повноцінна святиня.

«Цього року у день празника Собору Архистратига Михаїла тут відбулася остання відправа Святої Літургії. Через 4 години сталася пожежа, вогонь знищив усе, – з великим сумом в очах та болем у серці каже о. Мирослав. – Неушкодженими залишилися чаша із Святими Дарами, святі мощі на престолі, два настінні хрести з розп’яттям та ікона ігумені Моніки Полянської з сестрами»…

«Господь засвідчив нам, що навіть у найтяжчі хвилини нашого життя Він нас не покидає, Він завжди перебуває з нами. Тільки великою має бути наша віра і надія на Його безмежне милосердя», – насамкінець зазначив о. Мирослав.

Вл. інф.