Навчатися тепло, з користю та милосердям

0
30

В Івано-Франківську, в Центрі реабілітації для дітей та дорослих осіб з інвалідністю в’яжуть шапки та готують передсвяткові смаколики.

 «Наш Центр добре знаний в місті. Виник він на базі громадської організації інклюзивної групи «Об’єднані любов’ю». А вона, в свою чергу, виникла через те, що я кілька років поспіль проводила майстер-класи з рукоділля. Охочих чогось навчитися не бракувало, — розповідає Марія Червак, керівниця Центру. — Приходили до мене разом з рідними і знайомими діти та дорослі з інвалідністю. Для мене це був великий досвід і навчання, бо проводити майстер класи для особливих людей — це неймовірна відповідальність, терпіння, милосердя. Словом, це те, що наближає нас до Бога».

Пані Марія завжди проводила заняття для особливих учнів на благодійній основі. Тому на кожен її черговий майстер клас приходило все більше та більше осіб з інвалідністю. І через ці майстер класи, спілкування, роботу і творчість виникло об’єднання осіб з інвалідністю, їхніх батьків та опікунів. Далі пані Червак офіційно зареєструвала громадську організацію. Згодом організація виграла грант і розпочалася робота Центру реабілітації, де є аж 14 майстерень. Новинкою стали три в’язальні машини у в’язальній майстерні. За словами пані Марії, раніше усі речі особливі рукодільники та рукодільниці в’язали вручну, проте сам процес в’язання не всім вдавався.

Завдяки співпраці з UNHCR Ukraine – Агентство ООН у справах біженців в Україні в Центрі оновилися майстерні.

«Погляньте лише на наші машинки, — показує пані Марія. — Ось ця менша, кругла, ми її називаємо машинка-«млинок». Така назва через те, що під час в’язання її треба крутити, наче ручний млинок. Вручну треба набрати лише перший рядок петель і слідкувати за своєрідним лічильником, що є збоку. На ньому відображається кількість вив’язаних рядків. Так для шапки на дорослого потрібно 160 рядків».

При цьому треба бути максимально уважними, ретельними і терплячими. Для особливих дітей це непросто, але коли вже вдалося — радість невимовна! Далі слід просто крутити ручку, і машинка по колу сама в’яже.

Діти та дорослі з інвалідністю, а також їхні батьки й опікуни легко освоїли і радо працюють на новинках. Аби зв’язати одну шапку, треба лише 20-30 хвилин. Отож майже всі, хто відвідує Центр реабілітації, вже зв’язали собі, друзям та рідним шапки. У цьогорічному тренді — синьо-жовті барви, красиво і патріотично. Наразі у Центрі реабілітації особливих дітей та дорослих вже зв’язали понад 60 шапок.

«Проте ми не зупинилися на тому, що в’яжемо лише для себе, ми ще й допомагаємо іншим дітям, насамперед учням спеціалізованих навчальних закладів нашої області, дітям внутрішньо переміщених осіб», — продовжує Марія Червак.

Друга в’язальна машинка — значно більша, і працювати на ній складніше. Зате з її допомогою можна зв’язати костюм, плаття, штани, спідниці, жакети. Аби це зробити, треба задати спеціальну програму за картографічною схемою, підібрати візерунок, ретельно слідкувати за кареткою, яка притягує зліва направо нитки, укладаючи їх в рядки. На цій машині можна в’язати одяг для лежачих особливих дітей з різними недугами. Можна підбирати фасони індивідуально, за потребами, враховуючи, яка частина тіла маломобільна або не мобільна взагалі, і як краще та легше дитину одягати. Цікаво, що дві машинки — цілком механічні, не потребують електрики. Кураторкою майстерні є пані Ганна Паращук, вона допомагає дітям та дорослим з інвалідністю освоїти процес.

В’язання допомагає дітям та дорослим з інвалідністю покращити дрібну моторику, бути уважнішими, зменшити тривожність, проводити зміни діяльності, ставати посидючими, рахувати, відтворювати процес. А ще — це позитивні емоції, радість від того, що ти щось створив своїми руками, що є результати праці, що ти потрібен собі та іншим. Усе це — добрі моменти реабілітації.

Сабіна РУЖИЦЬКА