Днями у невеличкому селі Рошняте на Рожнятівщині відбулося храмове свято та пастирський візит Владики Миколи Семенишина.
Про це ми розповідали у минулому номері часопису. Цього разу хочемо розповісти про історію села та святині.
Церква собору св. Івана Хрестителя належить до Перегінського протопресвітеріату, є однією з найстаріших у регіоні. Їй уже 141 рік.
«За словами колишньої бібліотекарки пані Марії Феняк, храм споруджено з ініціативи її діда, Онуфрія Феняка, — розповідає парох святині отець Михайло Луців. — Він був одним з найбагатших господарів у селі. Він виділив частину своєї землі, придбав матеріали, запросив та заплатив майстрам. Зараз на зовнішній стіні храму є напис про те, що святиня «Офіра Онуфрія Феняка 1883-го року». Донька господаря, Марія подарувала в церкву велику люстру павук.
Село Рошняте – давнє, засноване в 1550-му році галицьким старостоюМиколаєм Сенявським. Минали сторіччя, село ніколи не було великим, але дружним і з добрими господарями. У час радянської атеїстичної влади Рошняте, за словами пані Феняк, пережило трагедію: 22 квітня 1951-го року, перед Великоднем, на свято Входу Господнього в Єрусалим 40 родин забрали з рідних осель, вивезли у пересильний пункт до Брошнева. Там їх тримали до серпня у голоді та жахливих антисанітарних умовах. Згодом людей вивезли в Сибір.
Через місяць ще 30 родин із села вивезли у Миколаївську область. Їм окупанти «милостиво» дозволили розібрати свої хати і взяти з собою, хто що міг. А село стало пусткою. Церкву закрили, все майно забрали, навіть дзвони зняли і повезли невідь-куди. У 1958-му році у село почали повертатися ті, кого виселили. Поволі село почало відроджуватися і належало воно до Вільхівської сільради. У 1990-му почалося відродження святині. Відтоді у храмі служили отці: Микола Бойчук, Дмитро Халус, Віталій Семанів, Броніслав Куличковський. І вже 14 років тут служить отець Михайло Луців.
Нині церква — тризрубна, має три прибудови: дві ризниці при стінах вівтаря і присінок. Більшість вікон замінені пластиковими, є нова підлога. Храм дерев’яний, із новим іконостасом та старими іконами. Святиня 60 метрів завдовжки, 10 метрів завширшки та 8 метрів заввишки. Біля церкви є двох’ярусна дзвіниця, яка була перебудована. При храмі діють братство, сестринство, вівтарна дружина, спільнота «Матері в молитві».
На храмове свято сюди вперше за історію відродженого храму з пастирським візитом завітав Владика Микола Семенишин. Він освятив кивот та престіл, на який зібрали кошти мешканці села.
Сабіна РУЖИЦЬКА
