Авокадо – раніше маловідомий в Україні зелений фрукт, який набрав колосальних обертів. У підлітковому віці я споглядала, як молодь навколо шаленіла від шкарпеток, футболок, сорочок із зображеннями авокадо, соцмережі всіювалися трендовими авокадо-тостами на сніданок (людською простою мовою – канапками). Стало доступним на українському ринку за лояльними цінами попри те, що вирощується в тропіках. Інша його назва – алігаторова груша. Я переконалася в його корисності після того, як кілька лікарів порекомендували внести його в раціон, бо воно багатеньке на здорові мононенасичені жири.
Банош – кукурудзяна каша, на яку в дитинстві не хотілося навіть погляду кинути. Хитрощами й майстерністю слова якось гуцули у Верховині закрутили тобі мізки та підсунули його – з грибною підливою з білих грибів, карпатською бринзою власного виробництва й хрумкими шкварками. Після пришвидшеного серцебиття ти вже ніколи не був байдужим до слова з п`яти літер, та навіть вирішив претендувати на звання баношного експерта.
Виноград – у сусідів завжди кращий, заманює тебе своїми ароматами. Потім дорослі просять гілочки і садять на власних подвір`ях. Восени можна купатися в золотавому виноградному басейні. Ягоди трансформуються в напій всіх часів та народів, який звеселяє душу та не затьмарює розуму при свідомому раціональному споживанні.
Гриби (зараз буде визначення з Вікіпедії) – гетерогенна група еукаріотичних безхлорофільних гетеротрофних організмів, які живляться переважно осмотрофно, і більшість з яких здатна розмножуватись за допомогою спор. У побуті грибом часто називають спорокарп (плодове тіло) вищих грибів, що має ніжку і спороносну шапку з радіальними пластинами чи трубками… Хух, наче перенеслися на урок біології, хоча саме там я дізналася, що гриб – не рослина, і не тварина, а гриб – це є гриб, він сам по собі. Мариновані з цибулькою, смажені, варені, грильовані, грибні супи та юшки – все це райська насолода. І небезпечна. Гриби – ще ті норовливі панове. Їх треба вміти шукати, а віднайшовши, знати точно, кого запросити до свого кошика, а тим паче – до шлунка. З дитинства пригадую страшну історію про сімейство, яке ненароком пообідало отруйними грибами і майже всі померли. Гриби обожнюю, але вкрай обережно куштую кожен. Їсти в когось в гостях гриби – це або безумовно довіряти ґаздам, або бути ризиковим кадром. Надихнувшись, я колись написала вірша, присвяченого грибній зупі, яку приготувала мама.
Ґ – ніц не лізе в голову на сю літеру.
Деруни – певно, простішого годі й вигадати, аби воно було таким доступним, легким та неймовірно смачним витвором кулінарного мистецтва, поширеним в українській кухні (і не тільки). Деруни = терта картопля + цибуля + борошно + яйця + сіль + олія. В мене вдома їх називають пляцки/плєцки. Вони ж: тертюхи, кремзлики, кийзлики, мандрики, тарчаники, беці, барабулєнники, боґачики, тартенники, картопляники/картофляники. Смакує зі сметаною, але то індивідуально.
Енергетики – газовані солоденькі в баночках кольоровеньких. Несуть більше шкоди, ніж користі. Радію, що пізнала їхній смак та дію у свідомому повнолітньому віці. Дізнайтеся ряд протипоказань, якщо раптом захочете скуштувати. Лікарі не рекомендують їх вживати, але якщо й так, то тільки за сильної необхідності. Енергетики для мене є символом недоспаних ночей, екстра-швидких підготувань до іспитів та вкрай насичених днів.
Анастасія ГУЛЯЙ
(Закінчення в наступному числі)
