Cвятий о. Піо з П’єтрельчіни не любив, коли його фотографували. Якщо він уже погоджувався, то фотознімки мали бути зроблені без лампи-спалаху. «Попри все, в цих фотографіях є якесь незвичне світло», — каже Еліо Стеллюто. У Ватиканській фільмотеці представлено серію не опублікованих досі фотознімків святого капуцина. Їх можна побачити, зокрема, на спеціальній виставці у Сан Джованні Ротондо, організованій з нагоди 25‑річчя беатифікації Падре Піо, що відкрилася 2 травня 1999 року в цьому місці, пов’язаному з життям і служінням святого.
Презентація фотовиставки у Ватиканській фільмотеці, 29 квітня 2024 року. Фото: Vatican Media
Автор фотознімків — Еліо Стеллюто, який зростав біля Падре Піо. Сам фотограф згадує: святий дуже не любив, коли його фотографували. Він казав: «senza mastrillo» — що на діалекті означало «без цієї неприємної штуки». Однак він мав певну слабкість до цього наполегливого хлопця, що вчащав до капуцинського монастиря, і дозволив йому робити світлини — тільки за умови, що не буде спалахів лампи-підсвітлювача, бо це його дратувало, відволікало від зосередженості. Архів Еліо Стеллюто, народженого у 1935 році, налічує понад 3 тисячі світлин Отця Піо. Стеллюто зробив тисячі фотографій святого капуцина: у повсякденному житті, під час різних урочистостей, у найінтимніші моменти — все без спалаху. Але всі вони мають особливе світло. «Я досі не можу зрозуміти таємницю цих фотографій», — каже «фотограф падре Піо», який для ченця з П’єтрельчіни був «хлопчиком-фотографом».
Десять його фотографій, зокрема ніколи раніше не публіковані, тепер є у вільному доступі для віруючих і прихильників святого на спеціальному веб-сайті therealsaintpio.org. Розпорядником фотоархіву зараз є племінник фотографа, Рубен Лобос. Плівки були оцифровані, каже він, і є ще багато неопублікованих фотографій падре Піо, завдяки яким можна дізнатися про його повсякденне життя.
Падре Піо благословляє вервичку
«Ніколи не забуду його усмішку»
«Моїм прагненням було переказати ці фото всьому католицькому світові й духовним дітям Падре Піо. Я провів біля нього так багато років, він був чутливою людиною, чиє обличчя часто осяювала усмішка, — згадує фотограф святого капуцина. — Пам’ятаю, як я був міністрантом і після Святої Меси ми підходили поцілувати його руки, позначені стигматами: це незабутні моменти. Наука, яку я зберігаю в серці, це його часті повторювання нам, щоб ми пам’ятали молитися, ходили на Святу Месу в неділю і систематично молитись Розарій. Безвідмовною зброєю Падре Піо був саме Розарій. Людям, які його просили про чуда, святий чернець завжди радив насамперед молитву. Я ніколи не забуду його усмішку й ніжність, із якою він до нас ставився».
Фотовиставка супроводжується публікацією 365 листів Падре Піо. Їх підготувала Saint Pio Foundation, переклавши п’ятьма мовами, щоби краще ознайомити нові покоління з життям і спадщиною святого капуцина.
Падре Піо окаджує вівтар під час богослужіння
