Серед багатьох титулів, які отримала Пресвята Богородиця впродовж віків, саме титул „Неустанна поміч” є найбільш знаний. Недаремно ця ікона – одна з найвідоміших і найулюбленіших для християн в усьому світі. Чому?
Впродовж земної мандрівки людина досвідчує свою немічність, загубленість та безпорадність. В нелегких обставинах життя потрібна надійна поміч, особа, до якої можна звернутись з усього серця і душі волаючи про поміч. Хто як не наша Небесна Мати знає кожну людську душу, хто як не Богородиця готова поспішити нам з неустанною поміччю!? Ми звертаємося до неї з молитвами у важкі часи, коли сумуємо і потребуємо підтримки та турботи. Ми просимо про допомогу, коли проблеми стосуються нас особисто або наших ближніх. Та особливо сьогодні, коли досвідчуємо біль і важкі наслідки війни, потрібно віддатись Богородиці, просячи Її про неустанне заступництво перед Престолом Всевишнього.
У першу неділю липня наша Церква почитає Богородицю в чудотворній іконі „Мати Божа Неустанної Помочі”. Життя людини третього тисячоліття є доволі поверховим. Людина втрачає відчуття сакрум (священного). Духовне життя маргіналізується та знецінюється. Втрачається правильне розуміння прекрасного в його духовному вимірі. Ми втрачаємо істинне розуміння краси, яке характеризує духовне життя, втрачаємо розуміння краси, яке наші предки у вірі культивували протягом століть. Легко спокушаємося різними видами краси, яка, однак, не може нас задовольнити, не приносить бажаної внутрішньої гармонії і не наповнює добром. Але не все залежить від нас – на щастя!
Святий Дух, який живе в нас, відкриває наші духовні очі і вчить нас бачити істинну красу. Ця духовна краса і божественний світ відкриваються, коли ми в тиші стаємо перед чудотворною іконою Матері Божої Неустанної Помочі. Ікона торкається нашої душі і запрошує до молитви-діалогу. Залишаючись на землі, ми немовби торкаємось Вічності. В глибині наших сердець відбувається переміна від зустрічі з Христом, Богородицею й ангелами. Ікона допомагає нам побачити красу Неба, красу самого Бога. Зачаровані цією красою, ми поволі починаємо помічати її навколо себе. З часом ми самі стаємо іконою Бога у Христі і прагнемо, щоб увесь всесвіт оспівував славу Божу.
Ікона – це богослов’я в кольорах. Ікона проголошує і уприсутнює те, що Євангеліє проголошує словами. Преподобний Теодор Студит підкреслює: „що в Євангелії зображено за допомогою паперу і чорнила, то на іконі зображено за допомогою різних фарб або будь-якого іншого матеріалу”. Через форми, кольори й символи Євангеліє досягає наших почуттів, нашого розуму і, нарешті, нашого серця, де Бог зустрічає людину і дозволяє побачити Себе у вірі. Тому ікона нерозривно пов’язана зі Словом Божим, без якого ми не можемо її зрозуміти. Святе Письмо та ікона – це дві нероздільні реальності.
Під час молитви та розважань перед іконою Неустанної Помочі ми усвідомлюємо, що Христос, Його Мати та ангели, які живуть у вічності, завдяки нашій вірі присутні тут і зараз. Таке усвідомлення, закорінене в тиші, приносить внутрішню потіху і відкриває серце до споглядання ікони.
На золотому тлі ікони зображені чотири святі постаті: Пресвята Богородиця, Немовля Ісус і святі архангели Михаїл та Гавриїл. Богородиця зображена в червоній туніці, темно-синьому плащі з зеленою підшивкою та синьому вельоні, що покриває волосся й чоло. Синій, зелений і червоний – це кольори, що виражають царську гідність особи. На шатах Богородиці бачимо три зірки, які символізують правду про життя Марії – ставши Матір’ю, вона залишилася Дівою: до різдва Діва, у різдві Діва і по різдві Діва.
Голову Пресвятої Богородиці оточує німб. Обличчя Марії трохи нахилене до Немовляти Ісуса, якого вона тримає в лівій руці. Та, як бачимо, Її погляд звернений до нас і водночас немовби іде далі. Це означає, що люблячий, замислений і турботливий погляд Богородиці спрямований на усе людство. Погляд Богородиці є тихим і наполегливим запрошенням довіритись її материнській опіці. Геометричним центром ікони є з’єднані руки Марії та Ісуса. Погляньмо на виразний жест правої руки Матері Божої. Ним вона вказує нам на Христа і звіщає – „Син Мій є Дорога, Правда і Життя. Ідіть за Ним і прийміть Його у своє життя”.
Немовля Ісус, як бачимо, обома руками обіймає руку своєї Мами. Цей жест є кульмінаційним знаком і серцем чудотворної ікони. Саме в цьому жесті розкривається значення слів „Неустанна Поміч”. Богородиця завжди й усіх веде до Ісуса. Саме через свої ніжні й турботливі руки віддає наше життя Христу. Власне тому ця ікона так близька кожному з нас.
Людина за своєю природою шукає щастя, як найвищої мети свого життя. Проте часто сходить на манівці і врешті решт відчуває несмак і внутрішнє вигорання. Причина цього – неправильно налаштований внутрішній компас душі. Бо так направду людина шукає Бога впродовж свого життя. Саме цей пошук Бога ніжно і промовисто увиразнює нам Богородиця, вказуючи на Христа.
Немовля Ісус – зелений колір хітона символізує життя – „бо в Тобі джерело життя, і в Твоєму світлі ми бачимо світло” (Пс. 36, 10). Христос є Вічне Слово, яке принесло нове життя, більше того, яке є самим Життям. Це життя стало життям людини в момент воплочення Слова: „Слово стало тілом і оселилося між нами” (Ів. 1, 1).
Варто приглянутись до лику Немовляти Ісуса на руках Його Матері. Очі Христа не звернені до Марії, вони дивляться вгору, до Отця Небесного, звідки приходить звістка про неминучі Страждання. Таким чином Ісус виражає свою готовність прийняти волю Отця: „Ось іду виконати волю Твою, Боже” (Євр. 10, 9). Те, що жахає маленького Ісуса, це видіння мук і страждань, виражене через хрест і цвяхи, які несе архангел Гавриїл.
З іншого боку ікони архангел Михаїл показує знаряддя розп’яття: спис, тростину з губкою та посудину з оцтом. Права нога Ісуса на іконі перетинає ліву, внаслідок чого сандалія ніби в раптовому повороті розв’язується і спадає з ноги. Висяча сандалія Ісуса мала багато тлумачень протягом історії і символізує страх Ісуса перед лицем страждань, про які сповіщають архангели.
Блаженний Василій Величковський велично і молитовно звеличує Богородицю, прославлену в чудотворній іконі, такими словами: „Часто занедбуємо те благання-молитву, чи то з гордості й зарозумілості, чи з легкодушності й лінивства, чи з малодушності і почуття нашої негідності. Бракує нам помочі, бо бракує прохання про поміч. Просити, молити – значить вже мати Його поміч, вже одержати від Бога. Що ж видумав цей милосердний і ласкавий Господь, щоб змусити нас взивати помочі, якої нам, нужденним, так гаряче бажає дати? Дає нам Матір: “Ось матір твоя” (Ів.10, 27). Матір, повну ласки і чару, Матір, що вислуховує всі прохання, Матір, що безнастанно хоче нас рятувати; словом, дає нам Матір Неустанної Помочі. Чудотворна Її ікона має завжди унаочнювати і наглядно пригадувати правду про те, що ми повинні безнастанно молити – просити помочі в Матері Божественного Спасителя, безнастанно бажати від Неї рятунку, і що безнастанно будемо його мати”.
Прийдімо і віддаймося в святі обійми Пресвятої Богородиці на взір Немовляти Ісуса. Як спішить дитя до своєї мами, спішімо й ми сьогодні до Богородиці. Випрошуймо Її неустанної помочі в нашому житті. Вона чекає кожного – Її погляд шукає нас у наших щоденних клопотах. Богородиця прагне відновити нашу надію і довіру, бажає дарувати нам розраду. Погляд Марії – це погляд Матері, яка знає страждання і важку долю своїх дітей і дарує їм свою допомогу та запрошує їх прийняти Божу волю, навіть коли вони зустрічають біль і хрест. Вона закликає нас жертвувати своє життя на служіння іншим, як це робив її Син Ісус.
Ікона Матері Божої Неустанної Помочі – це таїнство життєдайного преображення, яке лікує рани, дає силу і єднає з Богом.
Алла КАПУШ
