Веселощі, розваги, багато сміху та радості — саме такими словами можна описати англомовний табір «St. Basil Summer Camp», який проходив у Католицькому ліцеї святого Василія Великого. Попри спекотні літні дні, учні продовжували здобувати знання у стінах ліцею, адже такий табір — це крута можливість прокачати англійську для дітей.
Особливою родзинкою табору став тьюторинг з носіями мови: Імою, Ніком, Девідом та Проміс. Іноземці на своїх заняттях допомагали дітям покращити англійську у невимушеній атмосфері спілкування та захопливих ігор. Щоденна Божественна Літургія, банси, катехизація, проєктна робота для засвоєння нових знань та багато інших пригод подарували дітям чудові спогади про літо.
Нам вдалося поспілкуватися з одним із носіїв мови — Ніколасом Кеплом, який розповів нам про свій досвід перебування в Україні, працю із дітьми у Католицькому ліцеї та інші емоції, які він переживає, повертаючись до України.
Ніколас є громадянином Сполучених Штатів Америки, а проживає у штаті Міссурі. На своїй Батьківщині він працював при церкві з дітьми, молоддю та їхніми сім’ями. Зараз Нік є волонтером та викладачем англійської мови. Хлопець навчає українців в Америці та подорожує до України, щоб здійснювати таку діяльність. Цього разу його запросили завітати до Католицького ліцею святого Василія Великого, де Нік викладав англійську у літньому таборі.
Він із захопленням ділиться своїм досвідом: «Я люблю українців і справді вражений вами. Я мав хороший досвід, працюючи у Карітасі Тернопіль. Ці тижні подарували мені багато яскравих емоцій, досвіду, та найголовніше — людей», — розповідає Ніколас.
Пригадуючи працю в Тернополі, юнак зазначає, що він волонтерив у різних напрямках: доставляв їжу для потребуючих, організовував заходи для пенсіонерів і людей з інвалідністю та багато іншого. Також хлопець розповідав про своє життя в Америці, що було надзвичайно цікаво людям.
«Моя сім’я не має українських коренів, я не є з діаспори. Вперше я приїхав до України у 2021 році. Я працював на факультеті англійської філології в Українському Католицькому Університеті у Львові. Окрім того, допомагав у Карітасі Тернопіль, а вже у жовтні планую приїхати знову до України, бо у мене заплановане волонтерство у Карітасі Коломия», — ділиться Ніколас.
Протягом двох років Ніколас вивчає українську мову та приїжджає до України, аби її попрактикувати. На запитання, яке у хлопця улюблене українське слово, він промовив: «чуть-чуть», Нік пригадує, що вивчив його працюючи у Тернополі.
«Раніше ви розповідали, що мали досвід праці з американськими дітьми. Чи помітили ви різницю між дітьми в Україні та США?» — запитала я у нього.
«Насамперед, хочу сказати, що всі діти є супер крутими та класними. Українські діти дуже привітні та люблячі, я відчув тепло їхніх сердець. Вони постійно обіймаються між собою та дарують обійми мені, а ще завжди хочуть говорити, щоб попрактикувати свою англійську, яка у них справді на хорошому рівні. Хочу сказати, що праця у Католицькому ліцеї стала для мене справді неймовірним досвідом», — зазначає Ніколас.
Розповідаючи про табір, юнак із посмішкою зазначає, що цей досвід став для нього дуже цінним та важливим.
Перебуваючи вперше в Івано-Франківську, він особливо полюбив компактність міста, бо все поруч, завжди всюди встигаєш і нікуди не поспішаєш. Говорячи про улюблену локацію, він зазначає, що це міське озеро та парк Шевченка.
Покидати Україну хлопець зовсім не хоче, однак із думками про майбутній візит до Коломиї та мир для України, він повернувся до Америки.
«Я вірю, що зовсім незабаром Україна матиме мир і увійде до складу Європейського Союзу, бо це те, чого ви дуже хочете і що вам справді потрібно», — зазначає Ніколас.
Він залишив частинку свого серця в Україні, серед відкритих людей та яскравих вражень. І кожен його приїзд сюди, кожна зустріч з українськими дітьми, надихає на нові звершення. Табір «St. Basil Summer Camp» став місцем, де діти й волонтери з різних куточків світу об’єдналися у єдиній меті — робити цей світ кращим через взаєморозуміння, підтримку і щиру дружбу.
І хоча Ніколас повертається додому, він знає, що знову повернеться до України, яку він дуже любить та цінує!
Христина ГАМАНЮК
