Оливопомазання, Соборування чи Святий Єлей — те саме, до чого у свій час Господь призначив Своїх учнів, щоби намащувати хворих та оздоровляти їх (Мр. 6, 13). Це продовження апостольської традиції кликати пресвітерів церковних, коли хто захворів, щоби вони помолилися та помазували в ім’я Господнє: «і молитва віри спасе недужого, та й Господь його підніме; і як він гріхи вчинив, вони йому простяться» (Як. 5:15).
У Церкві візантійської традиції існують дві основні форми чинопослідування Оливопомазання. Одне за чином семи пресвітерів та семи помазань, що символізують повноту Божої благодаті. Друге — за участю одного пресвітера для швидкого уділення.
Вірні мають вбачати в особах пресвітерів Господніх апостолів, які радо поспішають з даром Божого милосердя у таїнственних символах Святого Єлею.
З нагоди празника великомученика Пантелеймона звернемо увагу на деякі проблемні питання в розумінні християнського зцілення, що його Церква пропонує в Таїнстві Оливопомазання.
Помазування дітей: пускайте дітей до Христа
Так звана розгрішальна передсмертна теорія Святого Єлею вказувала, що дітей до цього Таїнства допускати не можна. Мовляв діти не поповнюють особистих гріхів та не можуть чинити покаяння. Допустимим вважали вік від семи років.
Одним із перших, хто виступив проти помазування дітей, став Митрополит Петро Могила. Його прикладу послідувало практично все східнослов’янське богослов’я ХІХ-ХХ ст. Виходячи з буквального розуміння слів св. Якова про те, що хворий має особисто покликати до себе церковних пресвітерів (Як. 5:14), дехто нагадував, що діти цього виконати не можуть.
Супроти подібних тверджень не важко сформулювати альтернативне положення. Діти, хоча й безгрішні, але вони теж хворіють. Чому Церква має відвертатися від своїх найменших, але повноцінних членів, полишати їх без знаку Божого милосердя в Святому Єлеї? Аналогічно вирішена ситуація з єлеєм та миром під час Хрещення та Миропомазання. Пам’ятаємо також, ще донедавна подекуди категорично не дозволяли причащати так званих не свідомих та безгрішних немовлят. Нонсенс. Пускайте дітей приступати до Христа (Мт. 19:14).
Слава Богу, починаючи з другої половини ХХ ст., відношення до помазання дітей кардинально змінилося на позитив. Велику роль зіграла Догматична конституція ІІ Ватиканського собору Sacrosantum Concilium, 73, Апостольська Конституція Папи Павла VI Sacram Unctionem Infirmorum, інші ватиканські документи. Сучасний католицький богослов Д. Салакас недвозначно вказує, що в канонічному праві Церкви існує спільна канонічна норма презумпції свідомості, на основі якої дітей можна та треба допускати також і до Оливопомазання. Положення виступає більш прийнятним та є таким, що відповідає цілісній літургійно-богословській традиції Церкви.
Співвідношення Оливопомазання та Сповіді
Для багатьох із богословів важливим та водночас трудним питанням стало взаємовідношення Таїнств Оливопомазання та Сповіді. Яка різниця між прощенням гріхів в Оливопомазанні та в Сповіді? Відповіді різні та неоднозначні.
Так, деякі наполягають на безумовній необхідності Сповіді перед Оливопомазанням, переконані, що від самих початків в Церкві так і було. Інші акцентують на тому, що ці два Таїнства є різними, але водночас взаємодоповнюючими. Сповідь є інструментом примирення з Богом здорового грішника, а Єлеосвячення — грішника хворого. На їх думку в подібному сенсі також мали би навчати Отці Церкви.
Натомість те, що в Єлеосвяченні прощаються забуті та невисповідані гріхи, дехто вважає неслушним. Богослови переконані, що це є скоріше народним уявленням та є наслідком невластивого впливу на богослов’я. Вони приписують прощення забутих гріхів виключно Сповіді та Євхаристії.
Подібна суперечливість в поглядах потребує вирішення. Перш за все треба звернути увагу на самих недужих. Бувають випадки, коли недужі вже не в змозі, щоби зі сокрушенням підносити свої молитви до Бога, як це є при звичайному Покаянні та Сповіді. Хвороба паралізує фізичні, душевні та психічні сили, притуплює мислення, пам’ять людини. Особа потребує допомоги. Необхідно, щоби хтось молився та сповідався разом із хворим, або, навіть, замість нього.
В Оливопомазанні хворий грішник молиться та сповідається устами собору семи пресвітерів. Священники випрошують, щоби Бог зцілив не лише фізично, а й духовно. В чинопослідуванні Святого Єлею згадано про різні гріхи, в яких можливо ще треба очиститися: скорботи серця, душевні хвороби, тривога, страхи, озлобленість, дії злої сили, чужі та власні прокляття, нечисті порухи тіла, застарілі рани сумління. Собор служителів молитвою віри від імені всієї Церкви благає Премилосердного Господа дарувати немічному відпущення та очистити його совість від усякої скверни.
Коли б не надія на зцілення, підкріплена присутністю собору священників, то недужий, можливо, ніколи б не прийшов до Церкви, не відчув би потреби її молитви та заступництва.
Як виявляється, біблійна святоотцівська традиція не психологізувала гріх, але загострювала свою увагу над його онтологічними причинами та наслідками. Хвороба, терпіння, страждання являлися симптомами відірваності від Бога, Який є Джерелом життя та здоров’я людини. Подібному розумінню протиставилося розуміння юридичне, увага якого прикувалась до провини та відповідальності за гріх. Причину цього непорозуміння слід шукати в хибному розумінні людини, її цілісного здоров’я, зцілення та спасіння.
Таким чином Оливопомазання та Сповідь — взаємодоповнюючі частини однієї й тієї самої таїнственної реальності покаянного життя хворих на душі та тілі членів Церкви.
Із 4-ої пісні на каноні Арсенія
Ти, Спасе, як нетлінне миро, що проливається з Твоєї благодаті і світ очищає, зціли божественним Твоїм єлеєм недужого (недужої) рани душевні й тілесні.
Спокоєм печаті Твого єлею, що сьогодні іменем Твоїм освячується, Владико, нехай на всякий час знаменуються почуття хворого (хворої), і неприступними їх вчини всім супротивним силам.
Слава: Ти повелів недужим прикликати Твоїх священнослужителів і спасатися їх молитвою та помазанням єлея, освяченого Твоєю величчю, Чоловіколюбче, спаси Твоєю милістю стражденного (стражденну).
І нині: Богородице, Приснодіво пречиста, покрово міцна й охороно християн, пристановище й стіно, ліствице й захисте, помилуй хворого (хвору), що з вірою приступає до Тайни цієї, яку іменем Твоїм ми освячуємо.
о. Василь ПАСІЧНИК-РАК
