Впродовж століть про щастя написано стільки, що важко було б зібрати все написане в одній бібліотеці. Кожна людина своїм життям в той чи інший спосіб дає відповідь на одвічне питання: що таке щастя?
Деякі люди бути щасливими вважають своєю найважливішою потребою. Що таке щастя? Напевно, щастя – це не емоція, не відчуття, не ейфорія, як часто можемо подумати. Якщо щастя вимірювати емоціями чи почуттями, то це примітивне і поверхове розуміння, тому що цього недостатньо. Таке щастя, як правило, тимчасове, швидкоплинне…. Щастя, якого людина справді бажає, – це стан буття, а не відчуття, що зникає, немов міраж. Описуючи щастя, можна сказати, що це стан повної гармонії душі й тіла, коли наші думки, слова і дії узгоджуються один з одним. Це момент, коли ми відчуваємо задоволення собою, своїм життям і навколишнім світом. Щастя – це стан, який залежить не від майна чи досягнень, а від здатності справлятися з викликами, які ставить перед нами життя.
Поставмо одне питання, яке послужить лакмусовим папірцем у пошуках відповіді на питання, – що таке щастя? Це питання ідеально розділяє те, що не приносить щастя, від того, що може бути джерелом справжнього і тривалого щастя. Питання звучить так: що в мене не можна забрати? Джерелом щастя не може бути те, що залежить від чогось зовнішнього – обставин, грошей, людей, емоцій. Все це може дарувати нам почуття щастя, проте зовсім на трішки. Щастя не може залежати від випадковості, бо щось (якась подія) може статися або не статися. Щастя не може залежати від матеріальних благ, які посідаємо, тому що їх втрачаємо. Скільки на світі багатіїв, які не можуть бути щасливими через те, що постійно турбуються про те, як примножити свої статки, як заощадити і як не втратити… Отже, якщо я можу щось втратити, чи може це зробити мене щасливим? Швидше, це принесе тривогу і постійне підсвідоме очікування, що колись це «щастя» закінчиться.
Тоді має бути щось, чого неможливо відібрати у людини. Щось дуже особисте, внутрішнє і неодмінно пов’язане з вічними цінностями. Неможливо у людини забрати спосіб її мислення, її думок, її здібностей. Її героїчних вчинків. Список того, що не можна забрати у людини, може бути довгим. Запитаймо себе: що мене робить щасливим, що я в своєму житті вважаю за щастя? Таке питання послужить кожному і допоможе відокремити полову (ілюзорне щастя) від зерна (правдивого щастя). Тоді залишиться добре зерно, з якого і проросте те бажане щастя. Ми знайдемо тривале щастя не в прив’язаності до зовнішніх речей, а в усвідомленні того, ким ми є насправді. Звільнення від прив’язаності та очікувань дозволяє нам прийняти нашу внутрішню автентичність і жити життям, яке відповідає нашим найглибшим цінностям. Щастя полягає не в тому, що ми маємо, а в тому, ким ми є, і усвідомлення цієї істини відкриває двері до справжнього життя. Григорій Сковорода закликає до цього словами: „Дерзни бути щасливим!” Додамо: „Навіть у часи війни дерзни бути щасливим!”.
«Вже сьогодні бажаєш бути щасливим? Не шукай щастя за морем, не проси його в людини, не мандруй по планетах, не волочися по палацах, не плазуй по земній кулі… Золотом можеш купити село, річ трудну, як і потрібну, а щастя як необхідна необхідність задарма всюди й завжди дарується».
Не потрібно поглядом думки сягати ген за обрій, щоб зустріти мудреця, щоб посидіти біля нього і напитись його цілющої й віковічної мудрості. Бо ікону мудрості можемо віднайти у себе на Батьківщині. Мудреця, який «жив як і навчав», можемо зустріти, ввійшовши в сад божественної і вічної мудрості Григорія Сковороди. Сьогодні, можливо, як ніколи потребуємо почути пісню про щастя, про те, що воно можливе тут і тепер, за тих обставин, в яких живемо. Потребуємо почути з вуст мудреця, що таке щастя? Похилімось над словами славетного філософа, залишмо його уроки щастя в своєму серці. Озброймося мудрістю, щоби вистояти, щоби ніщо і ніхто не могли посягнути на наше право «бути щасливими». Бо як казав мислитель: «Духовна зброя сильніша за тілесну». У травні 2022 року, немов грім, прокотилась новина про те, що у музей Григорія Сковороди влучила ракета. Будівля була вщент зруйнована. Проте серед руїн гордо і непохитно бачимо вцілілу статую мислителя, який знав, що таке щастя. Чи не знаково це? Чи не чудо? Чи це не символ незламності? Вражаюча картина – серед попелища Григорій Сковорода стоїть. Могутній символ для тих, хто вірить в символізм.
«Шукаємо щастя в інших країнах і століттях, а воно скрізь і завжди з нами: як риба у воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде, бо воно скрізь. Це – сонячне сяйво; прочини тільки двері у свою душу».
Мудрець залишається в пошані через те, що в своєму повчанні, яке згідне з життям, вміє розрадити, підтримати людину у важкі часи. Його слова проникають у розум і серце, немов весняний дощ насичує спраглу землю. Григорій Сковорода звертається до нас словами: «Дерзни бути щасливим!». Відважся бути щасливим у тому, що маєш і ким є. «Прийми своє життя. Щасливий, кому вдалося знайти щасливе життя, але щасливіший, хто вміє користуватися ним. На кораблях і колісницях ми прагнемо до доброго життя. Але те, чого прагнеш, з тобою: воно, друже, – всередині тебе. Якщо ти задоволений долею, будеш спокійний. Не той щасливий, хто бажає кращого, а той, хто задоволений тим, чим володіє». Сковорода наголошує, що людина не просто може, а зобов’язана бути щасливою. Вона народжується для щастя. Кожен з нас має дари і схильності, які повинен розвивати, зрештою має індивідуальну місію в житті, яку покликаний реалізувати. Завдання номер один у житті кожної людини – це пізнати себе, зрозуміти себе: до чого я маю найбільші схильності, що я хочу робити у житті. Людина може стати щасливою й успішною лише тоді, коли розпізнає свої природні обдарування і свій життєвий шлях вибудовує згідно з покликанням. Саме такий шлях Сковорода називав «сродною працею». «Що є болісніше, ніж купатись у багатстві і мучитись із того, що не маєш спорідненої праці». Коли людина робить те, до чого покликана, вона розквітає мов квітка, почувається немов риба у воді. Мудрець був впевнений у тому, що людина має жити і діяти згідно з природніми нахилами, має займатися тим, до чого «лежить серце». Він закликає робити те, для чого народжений, “жити по натурі”. Якщо ти “сродністю” своєю знехтував і “підеш за своїми примхами та сторонніми радниками, не забудь попрощатися навіки з усією втіхою, хоч би ти сховався у розі достатку, і, боячись умерти тілом, почнеш терпіти щохвилини душевну смерть”.
Феноменальний меседж Григорія Сковороди звучить так: пізнай самого себе – це шлях до щастя, яке буде з тобою назавжди! «Збери в собі свої думки та шукай усередині себе справжнього щастя. Копай у собі криницю для тої води, яка зросить оселю і тобі, і сусідам». Людина, яка готова зазирнути у себе та запитати – хто я, чого бажаю, що найбільше люблю робити? – неодмінно, крок за кроком почне ставати на стежку, яка вестиме до правдивого щастя!
Алла КАПУШ
