«Преподобний Отче, ви просили мене, щоб я щось написав вам з подій війни, де я перебуваю. Дуже важко описати події, жахіття яких ми переживаємо. Все є дуже сумним, особливо, ідучи на позицію (9 км) чи назад, бачили багато воїнів, які загинули, як наших, так і ворогів. І немає можливості їх забрати через постійні обстріли.
В середині серпня я з побратимами були на позиції в бліндажі. Вороги нас «крили» зі всього – були фосфорні і хімічні снаряди. Всі були в протигазах. Обстріли з ворожої артилерії приближалися до нашого бліндажу. Перший вибух здалека, другий – ближче, третій ще ближче… хлопці вголос читали 90-й псалом (їм подарував греко-католицький капелан перед виходом на «нуль»).
Ось має бути четвертий вибух, а перед очима пролітали епізоди із всього життя як слайди… Тиша… Обстріли припинилися. Хлопці дякували Богові, що подарував їм ще один день життя.
І тут же висилає моя сестра есемеску. Вона йшла в паломництві в Польщі від Кракова до Ченстохови, щоб подати намірення від мого імені Павла і побратимів, які воюють зі мною тут, в Україні, про Божий захист для них. І коли на урочистій Божественній Літургії в Ченстохові 15 серпня зачитали цей намір серед багатьох інших прохань, Вікторія, моя сестра, не могла стримати сліз і заридала. Навколишні паломники це бачили і були дуже зворушені й запитали: «Ви з України?».
А коли ми поверталися з позиції, то тримали дистанцію приблизно 100 метрів один від одного. Всі дерева від обстрілів були з «підстриженими» кронами, а одна акація була з обламаним верхом. І коли верхня частина стовбура падала, то зачепилась за нижні гілки, і таким способом утворився справжній хрест.
Я не міг пройти мимо і на тому місці, як завжди перед хрестом, став на коліна, перехрестився, щоб відмовити «Отче наш», та тут поруч падає бомба і вибухнула. Я миттю впав на землю, а мій побратим не встиг і його поранило. Підтримуючи пораненого, я взяв два автомати і йдемо поволі далі. На щастя, назустріч під’їхав медичний автомобіль і ми мусіли швидко їхати, щоб уникнути пострілів.
Дякуємо Богові, що ми залишилися живими, відчуваємо заступництво Матері Божої і святих ангелів. В кожному часі може виникнути така ситуація, подібна до сьогоднішньої, хоч день на день не похожий. Тому просимо, не забувайте нас: вервички в руки, складаймо їх до молитви, наш прапор, з Богом до перемоги, за Україну».
(Подаю цей допис воїна Павла з м. Бар без змін)
Молитва:
О, Всеблагая й Всемилостива Мати Божа і наша Мати! Просимо Тебе, випроси у свого Сина, щоб настав довгожданий мир в Україні і в цілому світі, проси святих Ангелів, щоб вони захищали і охороняли наших воїнів від всяких небезпек, поранень, вбивства і дозволь їм щасливо повернутися до своїх домівок, як настане мир на українській землі.
Пресвята Діво Маріє! Віддаємо всіх наших воїнів ЗСУ під Твою Материнську опіку, під Твій Покров! Амінь.
о. Мелетій БАТІГ ЧСВВ,
м. Бар
