10 років у селі Залуква при парафії Святих Апостолів Петра і Павла (Галицький протопресвітеріат) діє товариство милосердя імені Андрея Шептицького. Його учасники активно займаються благодійністю на парафії та допомогою ЗСУ.
«Товариство створене в 2014-му році, — каже отець Василь Завірач, парох храму св. Ап. Петра і Павла. — Це, пригадуємо, був непростий рік: відгомін Революції Гідності, сльози за Героями Небесної Сотні, початок боротьби на Сході нашої держави. І от зібралися наші парафіяни, які хотіли допомагати вже тут і зараз. Адже на парафії є люди, які з тих чи інших причин – хвороби, самотність, обмежені фізичні можливості, відсутність родичів та близьких – не могли дати собі ради в житті. Діяльні парафіяни вирішили допомагати цим людям».
Ініціаторкою створення товариства була, на жаль, нині покійна пані Неоніла Драт. Жінка колись працювала вчителькою, а на момент створення товариства була пенсіонеркою.
Біля пані Неоніли зібралися кілька діяльних жителів села та організували товариство допомоги потребуючим. За словами отця Василя, перші збори відбулися у місцевому Народному домі. На заснування товариства прийшло понад 15 осіб. Усі люди були надзвичайно вмотивовані допомагати односельцям. Опікуном товариства обрали Митрополита Андрея Шептицького, який свого часу приділяв дуже багато уваги благодійності.
«Це настільки унікальна та феноменальна людина, взірець благодійника, — продовжує священник. — Митрополит Андрей допомагавгромадським організаціям, які діяли при церквах і допомагали бідним, незаможним студентам закладів середньої та вищої освіти, дітям-сиротам. Так у 1915 році з його ініціативи було засноване товариство «Захист ім. Митрополита Шептицького для сиріт у Львові». А ще Владика Андрей як меценат дбав про пам’ятки культури, давав кошти на археологічні розкопки, допомагав митцям коштами, аби ті вчилися за кордоном. Здається, тоді не було такої галузі життя, в яку б не вніс свою лепту Митрополит. Отож у нашого товариства — чудовий покровитель».
Благодійники із Залукви розпочали свою роботу також багатьма добрими справами. Вони приносили і привозили їжу, крупи і роздавали бідним. Пригадує отець Василь, як разом з учасниками товариства відвідували жінок у виправній колонії, що колись була у селищі Маріямпіль, їздили у село Мединя, в Міжрегіональний центр соціально-психологічної реабілітації дітей. Відвідували й односельців, які залишилися самотні, були нездатні прибрати в оселі, не мали за що купити продукти, дехто й не мав належно оформлених документів. З усім цим допомагали учасники товариства. Кошти на продукти, подарунки та інші речі брали із внесків учасників спільноти. А коли не вистачало фінансів, то оголошували збір у церкві. Отець Василь зазначає, що дехто долучався, жертвуючи своїм часом, своїм фахом. Так один пан мав свій мікроавтобус та возив усе, що треба і куди треба.
Зараз у товаристві милосердя імені Андрея Шептицького 10-15 осіб. Чому така неточна цифра? Отець Василь пояснює, що у час великої війни хтось кудись поїхав, хтось повернувся і знову поїхав… Проте товариство діє. Його учасники завжди їздять на різні прощі по святих місцях. За доброчинців товариства священник служить спеціальну Літургію, під час якої згадує їх імена. Отець Завірач відзначає, що милосердя і благодійність у непростий для України час дуже потрібні на різних рівнях. У багатьох людей рідні служать, хтось назавжди втратив близьких на війні, хтось навіть від самих страшних звісток погано почувається. Так, люди моляться, проте потрібні ще підтримка священників, знайомих, близьких людей, які поруч в церкві. Отож учасники товариства нерідко стають порадниками для односельців. А добрі справи, які вони продовжують робити, додають сил, впевненості та віри, що молитви кожного — недаремні, що Господь усіх вислуховує, що Перемога — близько.
Сабіна РУЖИЦЬКА
