Напередодні Дня Незалежності України, який ми вже втретє відзначатимемо під час повномасштабного вторгнення на наші землі російського агресора, хотілося б пригадати про біблійний опис поневолення вибраного народу та провести деякі паралелі.
Перші два розділи книги Вихід описують ситуацію гноблення євреїв в землі Єгипетській і підготовку єврейського народу до визволення з неволі. Основна тема підсумовується в заключних стихах: «Сини ж Ізраїля стогнали від праці й голосили, й лемент їхній від тяжкої роботи знявся до Бога. Почув Бог їхній стогін та й згадав союз свій з Авраамом, Ісааком та Яковом. І побачив Бог, як ото йдеться Ізраїлеві та й зрозумів його» (Вих. 2.24-25).
У цьому крику і в тих стогонах, що піднімаються до неба, символічно відобразяться всі майбутні страждання і пригноблення мучеників в історії людства, зокрема і нашого багатостраждального українського народу. А земля єгипетська і, зокрема, фараон стануть назавжди символом поневолення та гноблення для усіх майбутніх імперій, як тих, що противитимуться волі Бога, Який створив кожну людину на свій образ і подобу, тобто вільною та розумною, а не рабом комусь. Таємниця «Божого мовчання» також міститься в тому крику й тих плачах. На перший погляд Бог, здається, залишається байдужим до драм світу і лише через доволі довгий час вирішує діяти.
Тож, питання про те, чому Бог дозволяє такі жахливі явища, як поневолення, війни та геноцид, є одним із найважчих для релігійної та етичної рефлексії. І коли ми стикаємося з масштабною трагедією, яка приносить стільки страждань і зла, природно шукаємо пояснення. Ось кілька основних підходів до цього питання з біблійної точки зору:
Свобода волі та зло. Біблія стверджує, що Бог створив людину на свій образ і подобу, а це означає, що Бог наділив людей розумом та свобідною волею. Таким чином люди можуть вибирати як добро, так і зло. Поневолення, війни, геноцид, як і інші форми зла, як правило, виникають через людську жадібність, агресію, егоїзм та інші негативні якості. Усе це є наслідком неправильного використання даної людині свободи. Бог не втручається безпосередньо на рішення кожної людини і зокрема того, хто вирішує чинити зло, бо це було б обмеженням людської свободи, яка є необхідною для справжньої моральної відповідальності.
Зло як наслідок гріха. У християнській теології війни, геноцид та інші форми масового зла трактуються як прояви глибокої гріховності світу. Світ зазнав спотворення після першого гріхопадіння і це викликає страждання. Бог дозволяє людям відчути наслідки гріха, але водночас пропонує їм шлях до спасіння і відновлення через віру та покаяння.
Заклик до дії. В біблійних розповідях нераз наголошується на тому, що, стикаючись із жахливим злом, люди повинні самі діяти, щоб протистояти йому. Бог дає людям можливість боротися з несправедливістю, захищати невинних і будувати більш справедливий світ. Насамперед, змінюючи себе, ми змінюємо світ навколо себе. Бог у совісті спонукає кожну людину до творіння діл добра. Зверніть увагу, що не єгипетський народ, а фараон з його манією величі та його «фараонськими» проєктами гнобить євреїв. Однак, єгипетський народ, виконуючи злочинні накази, сам робить себе співучасником та відповідальним за злочинні дії. Але навіть серед єгиптян є ті, що не підчинилися злочинним наказам. Книга Виходу розповідає про єгипетських повитух, які не вбивали єврейських хлопчиків при народженні за наказом фараона, і Бог їх благословив за це, а вибраний народ дедалі більше розростався! Російський народ, на жаль, таки підкорився злочинним наказам свого царя і таким чином взяв на себе колективну відповідальність за геноцид українського народу…
Божий допуск, як частина Божого плану. Існують також окремі думки, що війни можуть бути Божим допуском та частиною Божого плану, який включає випробування людства чи окремого суспільства. Ці випробування можуть стати спонуканням та нагодою для викорінення несправедливості, корупції та виховання таких чеснот, як любов до ближнього, героїзм, самопожертва і співчуття.
Боже терпіння і суд. Біблія дає чітке розуміння того, що Бог є довготерпеливий та багатий милосердям, але Він терпить зло лише на певний час. В кінцевому підсумку всі будуть притягнуті до відповідальності за свої вчинки, а всі несправедливості будуть відплачені.Бог чує стогін гнобленого народу. Бог почув стогін вибраного єврейського народу і дає завдання Мойсеєві вивести народ з Єгипетської неволі. Мойсей щоразу сумнівається в своїй спроможності, сумнівається в справжній присутності та підтримці Бога. Просить побачити Його обличчя, фізично почути Його голос, отримати досвід, силу та відвагу у Його славетній присутності, щоб мати впевненість у вірі та своїй спроможності виконати покладене на нього завдання.
Це потреба людини бачити, торкатися, мати відчутну й раціональну впевненість щодо Бога (схоже, як Тома в розповіді євангелиста Івана 20, 24-29). Як біля купини, так і на Синаї, як і в багатьох інших випадках його життя, Бог показується Мойсею позаду, тобто «рефлексивно», у фактах, у людях, у внутрішньому розумінні, у творінні. Саме так Бог відкривається людині в багатьох ознаках своєї слави, тобто в доброті, у звільненні, у прощенні, в підтримці нашого вибору на користь добра. Саме так Він відкривається нам своїм таємничим іменем як Бог життя та історії. Показує себе в своїй милості і в Його співчутливій любові до найслабших. Однак, ми, будучи ще земними, Бога поки що не можемо побачити обличчям в обличчя, закритого в людському образі чи визначенні, у людському способі мислення чи його представленні. У Бога немає такого обличчя, як ми собі це уявляємо або, ще краще, у Нього стільки облич, скільки людей, які шукають Його і відображають Його образ в історії людства. Бог прийняв обличчя Ісуса з Назарету, і ми це побачили нашими очима, ми споглядали Його, ми торкалися Його руками (1 Ів. 1.1), як скажуть апостоли, але й вони (як і ми зараз) побачили в Ньому Бога, тобто увірували в Нього, не стільки через фізичну іпостась, скільки через любов, яку Він мав до них.
Тільки любов спонукає нас бачити Бога, бо Бог є Дух, подих, вітер, вогонь, світло, якого не можна торкнутися чи замкнути в клітку, а лише споглядати, прославляти й любити. Саме цей Бог, коли виводив свій народ з єгипетської неволі, робив чуда та об’являв себе в різний спосіб, але той народ не завжди це бачив. Саме цей Бог, звільняючи український народ з російської неволі, дав нам нечуваних сил, чуд та знаків.
Однак, сьогодні ми всі вже втомлені, виснажені, сплюндровані, стоїмо перед тією самою спокусою, що і єврейський народ свого часу. Нам так часто хочеться ремствувати. Ми не завжди бачимо присутність Божу в Його знаках, чудах та найважливіше в обличчях наших братів і сестер, особливо терплячих. Наш ворог далеко, ми його не бачимо, він нас так довго мучить, і тому ми цього ворога інколи починаємо шукати в обличчях наших ближніх.
Боже, допоможи нам вистояти до кінця і не шукати ворога один в одному. Боже, дай нам побачити Твою присутність та всемогутність. Боже, дай нам перемогу та довгожданий мир. Господи, прийми у свої обійми полеглих наших захисників. Нехай їхні душі знаходять вічний і щасливий упокій, а їхнім рідним і всім нам даруй силу та волю вистояти у цьому лихолітті та продовжувати їхню справу на шляху до миру й процвітання.
З Днем Незалежності, Дорогі браття та сестри Українці!
о. Іван СТЕФУРАК,
головний редактор
