З упевненістю можна сказати, що християнство не можна уявити без постаті Пресвятої Богородиці. Усюди, де є присутній Ісус Христос, присутня також Богородиця. Любов до Небесної Неньки, яка виявляється у марійській побожності, – це особливий шлях віри кожного християнина. Саме Пресвята Богородиця, як ніхто інший, підтримує нас у нашій мандрівці до Бога. Прикладом свого життя вчить нас любити і довіряти Господу. Зрештою, Марія стала досконалим зразком того, як виконувати Божу волю і як поклонятися єдиному і правдивому Богові в дусі та правді.
Сьогоднішній день може стати доброю нагодою, щоб поглибити свої стосунки з Марією – нашою Матір’ю. Приймімо Її в своє життя. Бо прийняти Марію в своє життя – означає віддатись в Її материнські обійми, взяти Її міцно за руку, щоби разом іти найвірнішим і найкоротшим шляхом до Ісуса. Кожен, хто прийняв Її за свою матір і досвідчив Її заступництво, знає, яке то щастя бути Її дитиною. А це стається в часі молитви, і через переживання з Нею повсякденного життя – усіх турбот і радощів.
22 жовтня молитовно згадуємо велику постать в історії людства та в історії Церкви – святого папу Івана Павла ІІ. Вичерпно про Івана Павла ІІ розповісти неможливо. Чому? Людина, яка відкриває в своєму житті силу і значення слів служити усім своїм життям Богу і людям, з ласки Божої, посідає в собі такі дари від Бога, про які можна говорити вічно. Святий Іван Павло ІІ своїм життям залишив Вічність на землі, своїм життям показав людству Милосердне Обличчя нашого Небесного Отця.
У понтифікаті Івана Павла ІІ усе було, так би мовити, велично і рекордно. Навіть тоді, коли хвороба забрала його енергійність, можливість вільно спілкуватись, його любили іще більше. Його тихе і смиренне страждання, оповите тишею, стало гучнішим і промовистішим за увесь його понтифікат. Його останні місяці і дні життя стали неписаним посланням страждаючого Христа.
Понтифікат Івана Павла ІІ, який розпочався 16 жовтня 1978 року, – третій за тривалістю в історії Церкви. 27 років. Жоден папа не подорожував стільки, скільки він. Ніхто не відвідав більше країн, ніж він. Ніхто не висвятив стількох єпископів і не проголосив такої кількості святих і блаженних, як він. Жоден папа не був більш помітним за всю історію Церкви.
22 жовтня 1978 року під час інавгурації понтифікату папа Іван Павло ІІ сказав яскраві і знаменні слова, які й надалі звучать у світі широким ехом: «Не бійтеся, не бійтеся! Відкрийте двері для Христа». І немає сумніву, що його спонукання «широко відкрити двері для Христа» відкрило для нього не лише кордони держав, а що найважливіше – серця людей в усьому світі.
«Не бійся…» – за цими словами криється ще одна таємниця з життя Івана Павла ІІ. Це слова Архангела Гавриїла до Богородиці в часі Благовіщення. «Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога…».
Тиха, промовиста, особиста присутність Богородиці у житті Святого Івана Павла ІІ розпочалась 18 травня 1920 року. Саме тоді в невеличкому місті Вадовіце в родині Емілії і Кароля Войтили народився син – Кароль Йосиф Войтила. Травень – місяць особливої молитви до Пресвятої Богородиці. І саме в день приходу малого Кароля на світ Церква в молитві прославляла Богородицю. Тож Марія супроводжувала майбутнього Папу уже з моменту його народження.
«Я навчився традиційної форми побожності до Богоматері в моєму сімейному домі та в парафії у Вадовіцах. У парафіяльному костелі запам’яталася бічна каплиця Матері Божої Неустанної Помочі, до якої зранку перед уроками сходилися старшокласники. Потім, після обіду, після закінчення уроків, та сама процесія учнів йшла до церкви на молитву» (Іван Павло ІІ).
Між Каролем Войтилою і Марією від початку був особливий зв’язок. Першого виразного звучання він набув 13 квітня 1929 року. Маючи лише 9 років, він втратив найдорожче – свою маму. Порожнеча і біль від втрати матері спонукали його шукати обличчя Небесної Матері.
У цих пошуках малому Каролю допоміг батько. Він був тим, хто привів його до Матері Божої в Кальварії Зебжидовській. Перед образом Богородиці батько сказав своєму синові: «Твоя мати на небі, але від нині твоя мати Богородиця».
Totus Tuus – таємниця понтифікату
Марійна побожність і повна відданість Матері Божій «Totus Tuus» є характерною рисою і чи не найголовнішим акцентом понтифікату св. Івана Павла ІІ. Майже в кожній промові Папа говорив про Матір Божу. Кожну енцикліку він закінчував зверненням до Марії. При різних нагодах він поручав себе, Церкву та світ Марії.
«Totus Tuus ego sum et omnia mea Tua sunt. Accipio Te in mea omnia. Praebe mihi cor Tuum, Maria. – Я весь твій і все, що моє, належить тобі. Я приймаю тебе всім своїм єством. Дай мені своє серце, Маріє». Це слова молитви св. Людовика-Марії Гріньйона де Монфора, взяті з його «Трактату про справжню набожність до Пресвятої Діви Марії».
Перші слова: «Totus Tuus – Увесь Твій, Маріє» стали гаслом єпископського служіння, а згодом і понтифікату Івана Павла ІІ. Папський герб також мав марійську символіку. Він складався з герба, двох ключів св. Петра та папської тіари. Щит був синього кольору. З лівого боку був золотий хрест і золота літера «М», що означає Марія. Водночас уся марійна символіка розміщена під хрестом. Папа немовби хотів сказати, що під Її Покровом він стоїть під хрестом, цілковито відданий Тому, Кому Богородиця віддала все своє життя.
«Щодо побожності до Богородиці, то кожен із нас повинен усвідомлювати, що тут не йдеться тільки про потребу власного серця, про певну почуттєву схильність, а й про об’єктивну правду про Богородицю. Марія є Новою Євою, яку Бог ставить перед Новим Адамом – Христом, починаючи від Благовіщення, через ніч вифлиємського народження, через весілля в Кані Галилейській, до хреста на Голгофі, аж до Зіслання Святого Духа: Мати Відкупителя стає Матір’ю Церкви» (Св.Іван Павло ІІ).
Усе життя Івана Павла ІІ пройшло під знаком Марії, і він ніколи не приховував своєї любові та виразної побожності до Богородиці. «Totus tuus – Увесь твій, Маріє» – ця радикальна приналежність і довіра усього себе Богородиці визначають спосіб життя і вчення святого Івана Павла ІІ. Таємницю материнства Богородиці Іван Павло ІІ черпав із слів Ісуса Христа на Голгофі. «Побачивши Матір і учня, який стояв поряд і якого любив, Ісус промовив до Матері: «Жінко, ось твій син!». Потім звернувся до учня: «Ось твоя Мати!». І відтоді взяв її учень до себе» (Ів. 19, 25-27). Глибокий зміст цього добре відомого євангельського уривку досконало реалізувався в житті Івана Павла ІІ. Синівське, загалом таємниче сопричастя бачимо між св. Іваном Павлом ІІ і Пресвятою Богородицею.
Згадаймо, хоча не усі, проте важливі Марійні жести Папи, що мають загальноцерковний і світовий вимір. Розміщення марійського символу «M» на папському гербі та прийняття гасла «Totus Tuus» як девізу понтифікату (1978). Посвята світу Непорочному Серцю Марії (1984 р.). Енцикліка Мати Відкупителя «Redemptoris Mater» (1987 р.). Проголошення Року Вервиці (жовтень 2002 – жовтень 2003).
В історії Церкви маємо багато святих мужів, учителів і свідків віри. Проте, жодна з постатей не з’являється нам так, як Папа Іван Павло ІІ. Його феномен криється в словах «Totus Tuus», в його синівській і відданій любові до Богородиці. Усе його життя, його понтифікат були під Покровом Богородиці. Важко відірвати свій духовний погляд від всецілого віддання святого Папи Богородиці. Просто неможливо не пообіцяти собі, що: «я теж цього прагну. Прагну відкрити материнську присутність Богородиці в своєму житті».
Святий Іване Павле ІІ, благослови нас стати на цей прегарний і спасенний шлях, який веде в люблячі обійми нашої Небесної Матері.
Алла КАПУШ
