Святоюрська гора уже століттями вражає своєю таємничістю та красою. Але найбільше – неймовірними постатями, які тут жили, служили Богу і своїй Батьківщині. Серцем Української Греко-Католицької Церкви безперечно був, є і залишається архикатедральний собор Святого Юра. З цим собором пов’язані імена багатьох видатних очільників УГКЦ, без яких не було б нашої Церкви і нашої Держави. Яку ж найбільшу таємницю у своєму серці зберігає безцінна перлина – собор Св. Юра?
До цієї таємниці, до цього духовного таїнства і скарбу звертаємось усім серцем, душею та розумом щороку – 1 листопада. Саме 80 років тому, 1 листопада о 13:30 у митрополичих палатах Святоюрського комплексу відійшов у вічність Митрополит Андрей Шептицький. Звістка про смерть владики Андрея, який 44 років очолював церкву, приголомшила не лише духовенство, а й жителів міста. Попри те, що Львів на той час більше трьох місяців перебував під радянською окупацією, тисячі галичан різних національностей і віросповідання не побоялись віддати останню шану своєму Митрополиту. Упродовж п’яти днів на Святоюрський пагорб безупинно приходило безліч людей, щоб провести в останню путь владику Андрея, якого ще за життя називали святим. Поховали Митрополита Андрея у крипті собору святого Юра.
Якось особливо відрадно і світло стає на душі уже на саму думку, що наша Церква і Батьківщина має постать, що не знає меж часу і простору. «Духовний глава українського народу», «будівничий нації», «князь української церкви», «український Мойсей», «етнарх української нації» – так ми величаємо нашого Митрополита. Сам папа святий Іван Павло ІІ про Шептицького висловився так: «Однією з могутніх постатей нашого століття, що мала надзвичайно великий авторитет і зуміла, не згадуючи вже про його свідчення терпіння заради Христа, був Митрополит Андрей Шептицький. В його особі поряд з освіченістю і духовною витонченістю гармонійно поєднався незвичайний дар організатора, який заснував школи та академії, підтримував богословські студії і світську науку, пресу, сакральне мистецтво і зберігання історичних пам’яток» (Апостольський лист Івана Павла ІІ з нагоди 400-ліття Берестейської Унії).
«Живіть сумлінно, щодня ходіть до святого Причастя, працюйте солідно у своєму покликанні й більш нічого: тим перевернете цілі держави…» (Митрополит Андрей Шептицький).
Життя і діяльність митрополита Андрея Шептицького унікальні. Його особа не перестає надихати і дивувати все нові покоління. Величний ділами і духом. Він був енергійний, освічений, впливовий, багатий. Його боялись сильні світу цього і любили ті, які зуміли розпізнати його батьківське турботливе і чуле серце. Ще за життя він став легендарною постаттю. Його знали і шанували не лише на рідній землі, але й далеко за кордоном. Владику Андрея називали «духовним велетнем святоюрської гори». Та до цієї духовної величі варто додати й те, що Митрополит мав 2 метри і 10 сантиметрів зросту. Був невибагливий у їжі. Любив звичайну варену картоплю, підсмажену цибулю і квасне молоко. Та й пожартувати любив. Відомо, як з ноткою гумору навчав священників: «Овець треба не лише стригти, а й пасти!».
«Я українець з діда-прадіда. А церкву нашу та наш святий обряд полюбив я цілим серцем, присвятивши для Божої справи ціле своє життя. Отже знаю, що під цим оглядом не міг би я бути чужим для людей, що віддані серцем і душею тій самій справі» (Митрополит Андрей).
Граф Роман-Марія-Олександр Шептицький народився 29 липня 1865 року у с. Прилбичі. Він був третім сином польського графа Івана Шептицького і Софії Фредро. Як годиться нащадку аристократичного роду, малий Роман початкову освіту здобув вдома. Поліглот з років юності. Прекрасно володів українською, польською, французькою, англійською, німецькою, староєврейською, латинською. Саме це допомогло йому стати мостом між різними культурами, націями та традиціями Сходу і Заходу.
Майбутній Митрополит закінчив Краківську гімназію, студіював право в Ягеллонському університеті. Філософію та теологію – у Вроцлаві. Право вивчав у Мюнхені та Відні. Андрей Шептицький – доктор права, доктор філософії і доктор богослов’я.
У 1888 р. Шептицький вступив до Добромильського монастиря отців Василіян, де склав чернечі обіти і прийняв ім’я Андрей. Цей його вибір родина прийняла доволі важко. Маючи дев’ять років, малий Роман розповів матері про своє бажання стати священником. Але графиня сприйняла це як дитячу мрію. Проте, як згодом виявилось, любов до Бога і бажання служити Йому виявилися сильнішими за будь-які перешкоди. Уже в юності він приголомшив усю сім’ю тим, що вирішив перейти в Греко-Католицьку Церкву і стати монахом-василіянином. Це призвело до того, що Роман відрікся від усіх привілеїв, які надавало його шляхетське походження.
22 серпня 1892 р. був висвячений на священника у Перемишлі. 2 лютого 1899 року цісар Франц Йосип І номінував Андрея Шептицького (який на той час мав 34 роки) на Станіславівського єпископа. 17 вересня 1899 року відбулась єпископська хіротонія, а 20 вересня – інтронізація на Станіславівську катедру. Період єпископства у Станіславові (сьогодні Івано-Франківськ) тривав досить коротко, лише чотирнадцять місяців. Тим не менше владика Андрей за цей короткий час встиг відвідати багато парафій та ознайомитись з їх життям.
17 грудня 1900 року Андрей Шептицький був номінований Галицьким митрополитом. Інтронізація відбулася 17 січня 1901 року у соборі св. Юра у Львові. Зважаючи на те, що Шептицький походив з польського роду, багато хто сумнівався у його українських інтересах. Це проявлялось у тому, що поляки вважали його зрадником, а українці підозрювали в шпигунстві на користь Польщі. Та це не завадило владиці Андрею завоювати довіру й повагу обох сторін. На його користь свідчили величні душпастирські діла.
Обдарований надзвичайними духовними харизмами, молодий Митрополит своєю діяльністю відродив Греко-Католицьку Церкву. Він невтомно трудиться для своєї пастви. Залишив по собі багату спадщину творів на тему духовності та суспільно-політичних проблем. Заснував чин Редемптористів, монастирі Студійського Уставу в Україні. У 1905 році заснував церковний музей, згодом перейменовано у Національний музей імені митрополита Андрея Шептицького. Заснував Богословську академію (на базі якої сьогодні маємо УКУ). Надавав грошову допомогу культурним, релігійним та освітнім установам.
Владика Андрей сьогодні
Багатогранна, велична особа наш дорогий Митрополит Шептицький. Він – мов той діамант, що має безліч захоплюючих і осяйних граней, які важко одразу збагнути й осягнути. Про нього багато пишуть, досліджують його твори і діяльність, його, так би мовити, розбирають на атоми. Але він і надалі залишається феноменом, який буде дивувати ще не одне століття.
Владика Андрей щедро засіяв ниву нашого життя в усіх його вимірах. Плоди його життя і донині кормлять наш розум і наше серце. Тож і нам, як його духовним чадам, годиться принести добрий плід, який буде доказом того, що в наших серцях любов до нього є живою і діяльною.
Припадімо сьогодні в молитві перед Господом. Подякуймо Богу, що удостоїв нас мати такого великого і славного Митрополита. Молімось за його прославу і приближення дня його беатифікації.
Предвічний Боже, дякую Тобі за дар життя і служіння Митрополита Андрея. За його заступництвом вислухай прохання наших сердець. Даруй нам мудрість, щоб ми любили і шанували Твого вірного слугу Андрея! Амінь.
Алла КАПУШ
