«Невже, так швидко? Але ж зачекайте! Що… знову Різдвяний піст?». Ці, сповнені подиву, слова рояться в наших думках і звучать із наших вуст. І що в цьому моменті з нами відбувається? Попри усе здивування, в уяві вимальовується Різдвяна казка… Мерехтливі вогники, в які зодягнуться наші оселі, вулиці, торгові центри. Звідусіль лунатиме Jingle Bells і щось до цього схоже. На вітринах до малечі бешкетно посміхатимуться шоколадні «миколайчики». Захочеться придбати омріяні подарунки і попестити себе традиційними різдвяними смаколиками. І так, з середини листопада, усе потроху нагадуватиме, що Різдво наближається.
Але ж яке Різдво…?! Те, яке бачимо з вітрин? Чи таке Різдво маємо святкувати чи підемо дещо далі і відкриємо справжній зміст цього свята. Сьогодні багато свят потрохи втрачають своє первісне значення і замість того, щоб бути приводом для поклоніння Богу, вони стали приводом для ще більшого споживацтва, матеріалізації життя і втрати вічних християнських цінностей. Подекуди навіть дорослим і глибоко віруючим людям важко уникнути комерціалізації, яка нас оточує і зводить святкування Різдва до шопінгу та можливості набити шлунок.
Алла КАПУШ
(Продовження в 45 числі газети «Нова Зоря»)
