Відомою постаттю в історії життя Галича кінця ХІХ століття був священник Юліан Копистянський. Він рано помер і не встиг розгорнути ширшої діяльності. Але його справу продовжив зять о. Микола Винницький. Щоправда, він відверто пропагував у місті москвофільські ідеї і не дав стати Галичу ідейним націоналістичним містом. Постать о. Винницького на даний час досить добре досліджена. Це зробив Андрій Чемеринський у своїй статті «Отець Николай Винницький: парох міста Галича та суспільно-політичний діяч», розміщеній у збірнику праць «Галич» (випуск 3, Івано-Франківськ, 2018 рік). А ось про його тестя досі окремої публікації не було. То ж я спробую цю прогалину заповнити.
Юліан Копистянський народився у 1843 році. Він був сином Олександра Копистянського (пароха с. Ізби) та Олександри Обушкевич. Належав до герба Сас. Одружився із Антоніною Михайлівною Сембратович (1840-1939). Вінчалися вони 18 листопада 1867 року у селі Нова Весь. Знаємо, що молодий богослов був на три роки молодший від своєї дружини, але вони прожили у досить міцному шлюбі. Того ж року він був рукоположений на священника. Працював спочатку адміністратором у с. Долина (1868), завідувачем парохії у с. Рихвальд (1869), де через рік став адміністратором, адміністратором у с. Нова Весь (1871-1872), сотрудником у Любачові при пароху і своєму тестю о. Михайлу Сембратовичу (1873-1877).
З 1878 року Ю.Копистянський стає парохом у Галичі. Зазначимо, що у той час Галич багатьма політиками розглядався як знаковий політичний і духовний центр. Хоча звісно він таким не був. Однак сама назва «Галич» спрацьовувала у цьому плані досить чітко і кожен хотів долучитися до слави давнього міста. Через родину Сембратовичів сюди потрапив працювати і о. Юліан Копистянський. Нагадаю, що усі попередні місця його праці розташовані на Лемківщині.
У Галичі він працював до своєї смерті, яка настала 13 червня 1899 року. Був членом різних русько-народних товариств. Зрозуміло, що вони були москвофільського спрямування, бо у той час воно було популярне у середовищі греко-католицького духовенства. У церковному контексті москвофіли намагалися наблизити наш обряд до синодальних зразків і очистити його від латинських нашарувань. А в політичному вони орієнтувалися на об’єднання з російською імперію.
Цікаво, що через десять років праці у Галичі о.Копистянський став віце-деканом Галицьким. З 1894 року він завідувач Галицького деканату, а з 1895 року – декан. Також із 1890 року він призначався радником митрополичої консисторії у Станиславові з ознаками крилошанина.
Іван ДРАБЧУК, співробітник Національного заповідника «Давній Галич»
(Продовження в числі 18 газети «Нова Зоря»)
