8 травня Вселенська Церква перегорнула нову сторінку своєї історії. Урочисте проголошення з балкона базиліки Святого Петра у Ватикані сколихнуло весь світ: «Annuntio vobis gaudium magnum: habemus Papam!» — «Звіщаю вам велику радість: маємо Папу!». Ці слова виголосив кардинал-протодиякон Домінік Мамберті, оголосивши ім’я нового Наступника святого Петра — кардинала Роберта Френсіса Превоста, який узяв собі ім’я Лев XIV.
Невдовзі після вибору новий Папа звернувся до світу з благословенням Urbi et Orbi — «Місту і світові». Його перші слова були простими й проникливими: «Мир нехай буде з усіма вами»!
Цим зверненням Папа Лев XIV не лише розпочав свій понтифікат, але й чітко окреслив духовний вектор нової епохи: єдність, любов і мир мають стати основою життя як для окремої людини, так і для народів. Із того моменту ім’я нового Папи почало звучати в богослужіннях у храмах по всьому світу, зокрема й в Україні — як в Українській Греко-Католицькій Церкві, так і в Римо-Католицькій. А священники ще досі промовляють його з особливою обережністю, аби не вимовити ім’я попередника — за звичкою.
Для багатьох вірних момент вибору нового Папи став зворушливим знаком тяглості, що засвідчує: Церква — жива, динамічна спільнота, яка оновлюється, не втрачаючи своєї суті.
Перші кроки — знак солідарності з Україною
11 травня, під час першої недільної молитви Regina Caeli (Царице Неба), Папа Лев XIV підкреслено згадав про війну в Україні, промовивши:
«Я ношу в серці страждання любого українського народу. Нехай же буде зроблено все для якнайшвидшого досягнення справжнього, справедливого і тривалого миру. Нехай будуть звільнені всі полонені, а діти повернуться до своїх родин».
Ці слова стали для українців потужним жестом підтримки, що викликав миттєву і щиру вдячність та надію.
Та ще до цього, буквально наступного дня після обрання, у соціальних мережах почали ширитися старі інтерв’ю кардинала Превоста. В одному з них — іспанською мовою — він назвав війну росії проти України прямо і недвозначно:
«На мою думку, це справжня імперіалістична агресія, в якій росія прагне захопити територію заради влади та власної вигоди – як через стратегічне розташування, так і через величезну цінність України з культурної, історичної та виробничої точок зору. І там відбуваються, і це вже доведено, злочини проти людяності. Ми, звичайно, маємо молитися за мир, але я вважаю, що нам треба говорити про це набагато ясніше. Деякі політики в нашій країні не хочуть визнавати жахи цієї війни і ту злість, з якою росія діє на території України».
Ці слова, сказані ще до обрання на Петровий престол, сьогодні дають надію на однозначну позицію нового Папи — як голосу співчуття, правди і відваги, що виражає моральну оцінку загарбницькій війні.
Ім’я Лев — символ мужності — не випадковий вибір. Папа Лев XIV свідомо звертається до спадщини Лева XIII(1878 — 1903), одного з найвпливовіших Пап ХІХ століття, автора знаменитої енцикліки Rerum Novarum, що стала основою сучасного Католицького соціального вчення.
Саме ця енцикліка згодом надихнула митрополита Андрея Шептицького в міжвоєнній Україні. Вона лягла в основу його діяльності у сфері освіти, медицини, кооперативного руху, підтримки гідності праці й соціальної відповідальності. Таким чином, соціальне вчення Церкви було не лише теорією, а конкретною дією — особливо в нашому українському контексті.
Не менш важливою була й інша ініціатива Лева XIII — енцикліка Orientalium dignitas (1894), яка стала гарантією гідності, автономії й багатства Східних католицьких церков. У ній Папа рішуче підтримав право Східних церков зберігати власні літургії, канони й традиції, наголошуючи: єдність з Апостольським Престолом не вимагає уніфікації чи латинізації.
Цей документ став віхою у стосунках Риму зі Східними Церквами, і його актуальність не зникає сьогодні. В умовах пошуку справжньої єдності, що не стирає, а береже відмінності, така позиція є особливо важливою. Саме тому сьогодні в Україні — як серед вірних, так і серед духовенства — є надія, що Папа Лев XIV буде близьким і прихильним до Східних церков, зокрема до Української Греко-Католицької Церкви, яка багато років очікує визнання патріархату як вираження своєї зрілої церковної ідентичності в єдності з Римом.
А український народ — у часи війни — очікує ще одного знаку солідарності: візиту Святішого Отця до України.
12 травня через офіційний акаунт у соціальній мережі «X» Президент України Володимир Зеленський повідомив про телефонну розмову з новообраним Папою. У повідомленні він зазначив, що подякував Понтифіку за підтримку України та запросив Його Святість приїхати з візитом.
Такий жест, у нинішніх трагічних обставинах, став би могутнім знаком підтримки, духовної єдності та надії на мир.
Понтифікат Лева XIV починається у складний час: війни, екологічні катастрофи, соціальна нерівність, виклики штучного інтелекту, втома людства від невизначеності. Але його перші кроки, сповнені миру, відкритості й віри в силу добра, дають надію на оновлення.
Церква в особі нового Папи знову і знову покликана бути живим моральним авторитетом — тим, хто не боїться говорити правду, торкатися ран людства і надихати на любов. Саме такого голосу сьогодні потребує світ і Україна — голосу, що промовляє мовою віри, надії та милосердя.
о. Іван СТЕФУРАК,
головний редактор
