Слово, здавалося б, – простий і буденний інструмент комунікації, однак у його глибині криється сила, здатна творити й руйнувати, об’єднувати й роз’єднувати. У сьогоднішньому світі, де кожен має доступ до мільйонів інформаційних потоків і платформ, слово стало швидким, поверховим і часто агресивним. Все частіше чуємо, як слово перетворюється на зброю. З його допомогою не тільки передаємо ідеї, а й намагаємося домогтися впливу, маніпулювати, захищати свої позиції чи навіть нищити опонентів.
Важливим аспектом є те, що сучасні медіа часто стимулюють агресію, прагнучи створити резонансні теми для обговорень. Тому слово перетворюється на інструмент боротьби. Боротьби за увагу, за владу, за популярність. У результаті цього комунікація стає не діалогом, а конфліктом, де кожен намагається перемогти, а не зрозуміти.
Але чи завжди слово повинно бути таким? Яким чином ми, люди, можемо повернути слову його первісну суть – як засобу правди і поєднання, а не насильства і розбрату? Чому комунікація в сьогоднішньому світі стала настільки поверховою, а значення слова так часто спотворюється? Чому слово перестало бути діалогом і стало ареною для конфліктів? Чи є можливість спілкуватися так, як це робив Ісус Христос? Мова якого була наповнена не тільки істинною мудрістю, але й безмежною любов’ю до ближнього?
Причиною вищепоставлених запитань стали слова Папи Лева XIV, звернені до журналістів 12 травня. «Роззброюймо комунікацію від упереджень, злоби, фанатизму та ненависті, очистьмо її від агресії. Нам непотрібна громоподібна, мускулиста комунікація, а комунікація, здатна слухати, збирати голоси слабких, які не мають голосу. Роззброюймо слова і допоможемо роззброїти Землю. Роззброєна комунікація, комунікація, яка роззброює, дозволяє нам ділитися іншим поглядом на світ та діяти у спосіб, послідовний з нашою людською гідністю».
Сказати, що ці слова актуальні для сьогодення – це нічого не сказати. І годі тут заперечити, що слова Папи: «роззброюймо слова і допоможемо роззброїти Землю» звернені лише до журналістів (звісно, до них в особливий спосіб). Ці слова для кожного. Кілька днів я ходила з ними і роздумувала… Слово, слова… як часом їх буває забагато. А є моменти, коли чекаєш на слово, а воно відсутнє. І драмою стається слово, яке є зброєю, якою послуговуємося одне супроти одного.
У політиці, соціальних мережах, а передовсім у повсякденній розмові слова можуть вражати, виключати, руйнувати. Що сталося з цією священною силою мови? Чому ми так легко забуваємо, що слова можуть бути місцем зустрічі, а не полем битви? Слово – зброя чи благословення?
Алла КАПУШ
(Продовження читайте у ч. 20 газети «Нова Зоря»)
