Богородичин – невеличке село на Коломийщині, що нині входить до складу Коршівської територіальної громади. Перша згадка про село сягає аж ХV сторіччя. Щоправда тоді село мало іншу назву — «Бродичин». Таке найменування, за переказами, було через заболочену місцевість, тут було багато очеретів, диких качок, на які полювали мисливці, та «бродили» болотами.
Знаний український дослідник власних назв населених пунктів нашої держави Дмитро Бучко вважає, що первісна назва села була не Бродичин, а Бородичин, і вона походить від слова «борода». Згодом в селі з’явилися поляки і змінили назву на Богородичин – на честь Діви Марії. В архівних матеріалах 1476 року згадується саме ця назва села.
У селі зараз є дві церкви: стара, що має цікаву історію, та нова, освячена у 2008-му році. Стара церква має назву Святого Миколая. Храм зведений з дерев’яного зрубу в 1804 році. Прикметно, що деревину люди взяли таку, яка, говорячи сучасною мовою, вже була у використанні, причому довго. Тобто для храму в Богородичині використали дерево з розібраної церкви Введення в Храм Пресвятої Богородиці, що була споруджена у селі Бортники (нині на Тлумаччині — авт) ). До речі, збудована тоді церква була дочірньою від парафіяльної святині у селі Гостів (також на Тлумаччині). У 1958 році церкву Святого Миколая у Богородичині закрили. Щоправда у непрості атеїстичні часи радянської окупації в село приходили греко-католицькі священники, які служили в підпіллі.
З трепетом і сльозами згадують жителі села старшого віку, як у Богородичин приходив, служив, вінчав, хрестив, проводжав в останню дорогу знаний підпільний священник, отець Зеновій Кисілевський, який добирався у село пішки.
Підготувала Марта ЛОКОТЕЦЬКА
(Продовження читайте в ч. 22 газети «Нова Зоря»)
