В останні дні літа, 28 – 31серпня, в Зарваниці проходили реколекції. На відміну від звичних реколекцій, коли в часі чи після богослужінь відбуваються духовні науки, дані реколекції мали відмінний характер. Духовні науки були переплетені з арттерапією. Ідея проведення таких реколекцій виникла на одному із заходів, організовуваних Патріаршою комісією у справах монашества у 2024 році та визрівала впродовж року.
Реколекції провадили о. Григорій Джала з Місійного Згромадження святого Апостола Андрія та п. Марія Кульчицька. Отець Григорій є місіонер-реколектант, а за освітою – місіолог та психолог. Пані Марія за освітою педагог, а в останніх роках вивчає духовність. Кілька років вона займається арттерапією, а вже понад рік здебільшого працює з монашеством. Завданням отця було впроваджувати духовними науками у теми, котрі пропрацьовували на арттерапії, та супроводжувати учасників молитвою. Така метода давала можливість поступово пізнавати себе у світлі Євангелія.
Розпорядок денний розпочинався ранковими молитвами та Божественною Літургією. Після сніданку учасники зустрічалися на біблійні впровадження, а після роздумів – зустріч на заняттях з арт-терапії. В пообідній час спільні роздуми над псалмами, після чого знову біблійне впровадження на основі вибраних євангельських фрагментів, арттерапія, молитва, вечеря. Опісля – спільна зустріч, де відбувалися знайомство, обговорення тем чи огляд фільму та його аналіз. У вільний від заняття час учасники мали духовні розмови, сповіді, індивідуальні зустрічі з арттерапевтом.
У четвер вступною наукою був євангельський фрагмент про жінку ханаанянку (Мт. 15, 21-28),а провідний мотив звучав – «Встати у правді». Євангельське впровадження мало усвідомити, які плоди людина отримує, стаючи у правді перед самою собою. Це мало налаштувати учасників на співпрацю, молитву та відвагу пізнавати та визнавати правду про себе. Оскільки в часі реколекцій виникає чимало питань, а відповіді можуть бути різноманітними, то другою духовною наукою був євангельський фрагмент про багатого юнака (Мт. 19, 16-29), а тема – «Незадовільна відповідь».
За допомогою ефективних інструментів арттерапії учасники реколекцій занурювались у свій внутрішній світ, досліджували себе та через образи працювали з підсвідомістю. Як ділилася п. Марія Кульчицька: «Насамперед, ми готували людину для глибинної роботи, допомагаючи їй подолати механізми психологічного захисту. Для цього ми використовували техніку з фольгою та папером і в екологічний спосіб звільнялись від перешкод для глибинної роботи з підсвідомістю».
У п’ятницю першою темою біблійного впровадження був фрагмент про зустріч Ісуса з Самарянкою (Ів. 4, 4-14), а тема звучала – «Виявити своє невдоволення». Бувають випадки, коли діти чи навіть дорослі заглушують свої емоції, що має деструктивний характер і впливає не лише на психічне, а й на фізичне здоров’я. Нашарування заглушених емоцій провадить до внутрішніх образ, непрощення, агресії чи замкнутості в собі. «Ми працювали з почуттями та емоціями, – зауважувала арттерапевт, – виливаючи їх на папір у вигляді рослин. Крок за кроком ми наближались до пізнання себе в правді, виявляючи своє світло і свою тінь через методи арттерапії».
Щоб поглибити пізнання себе, реколектант роздумував над другою частиною Євангелія про Самарянку (Ів. 4, 15-42). В цій науці наголошувалося про пізнання себе, де Господь допомагає визнати незручні моменти власного життя, але саме це робить нас сильнішими і може стати нагодою до особистої зустрічі з Христом, та надихатиме бути активним свідком Божого прощення.
У суботу після Божественної Літургії учасники зі священником застановлялися над Божою любов’ю та над бунтом, котрий провадить у «далекий край». Взявши за основу притчу про блудного сина (Лк. 15, 11-32), проповідник наголошував, що часто ми порівнюємо себе із молодшим сином, але притча про заблуканих синів показує, що заблукав той, який залишився вдома. Зовні він робить усе, як добрий син, але внутрішньо він дуже віддалився від батька. Часто ми залишаємось у батьківському Божому домі у Церкві, але не відчуваємо у цьому домі свободи. У скарзі старшого сина – послух і обов’язок стали тягарем, а виконання поставлених завдань – рабством. Заблуканість старшого сина розпізнається набагато важче. Зовні він був бездоганний. Проте, опинившись віч-на-віч із радістю батька, раптом з’являється добре помітний ображений погляд, гордість, недоброзичливість, егоїзм, – почуття, які були глибоко прихованими, хоча зростали і з плином часу ставали сильнішими.
«Ким би ти не був, – молодшим сином чи старшим, – ти повинен усвідомити, що покликаний стати батьком. Дуже часто можна піймати себе на думці, що ми не хочемо дорослішати, хочемо залишатися сином», – сказав проповідник.
Пообіднє заняття знову акцентували на зустрічі, а темою для цього послужив євангельський фрагмент зустрічі Христа з Закхеєм (Лк. 19, 1-10). У неділю група учасників почула заклик дозволити Богу будувати Церкву у нас та через нас, для цього священник проповідував на основі євангелія про Петра (Мт. 16, 18-19), а тема звучала: «На тобі збудую Церкву».
«Наша зустріч закінчилась роботою з пластиліном, де ми творили себе та працювали з цим образом. В процесі арттерапії ми також працювали з метафоричними картами, шукаючи відповіді на питання через роботу з підсвідомістю», – зазначила п. Марія Кульчицька.
Реколекції з арттерапією є дієвим способом пережити метаною. Цьому служать Слово Боже, проповіді, спільні роздуми, праця з арттерапією та перебування у тиші. В реколекціях брали участь лікарі, катехити, педагоги та монашество. Реколекції супроводжувала ікона Богородиці «Ніжність».
Учасники реколекцій виступили з ініціативою зробити другий тур реколекцій, щоб поглибити пізнання себе, пропрацювати в роздумуванні над Словом Божим певні життєві ситуації та наповнюватися Божою благодаттю.
Опираючись на запит учасників та тих, хто не зміг взяти участь, але є зацікавлений новим форматом реколекцій, організатори цих духовних вправ виношують план кількаетапних реколекційних зустрічей.
о. Григорій ДЖАЛА, МЗСАА,
Марія КУЛЬЧИЦЬКА
