Опришівці: храм, де витає дух Віри й Надії

0
25

Свята Параскевіє, збулись твої мрії.

В цім храмі витає дух Віри й Надії,

В цім храмі витає дух Правди й Любові.

Свята Параскевіє, наша Покрово

(Мирослав Бойчук. Пісня до 100-річчя храму)

28 жовтня — день святої Великомучениці Параскеви. У мікрорайоні Опришівці м. Івано-Франківська є однойменний величний храм зі славною історією. Парафія належить до Південного протопресвітеріату Івано-Франківська. Святиня є пам’яткою архітектури місцевого значення. 

«Наша церква має давню історію, – зазначає митрофорний протопресвітер отець Іван Репела. — Так у 1701 році в листі Йосифа Шумлянського, єпископа Львівського, Галицького і Кам’янець-Подільського, до Папи Римського Климента ХІ згадується парафія Святої Параскеви в Опришівцях та церква Благовіщення Богородиці у селі Чукалівка. Церква святої Параскеви в Опришівцях була дерев’яною, під гонтою, зведена у 1739 році, за сприяння отця Михайла Храплінського, який був затверджений парохом Опришівців у 1736 році власником села коронним гетьманом Андрієм Потоцьким». 

У 1854 році отець Йоан Порумбальський завершив будівництво нової дерев’яної церкви в Опришівцях. На жаль, не маємо жодної інформації про те, що сталось з попередньою церквою і чи на тому самому місці зводили нову святиню. Її прикрашав мистецько розписаний іконостас роботи відомих на той час галицьких майстрів. Ймовірно, що до будови церкви спричинився австрійський барон Антоній Ромашкан, знаний меценат, який був власником Опришівців.

 7 серпня 1905 року, під час дощу і громів, у церкву вдарила блискавка. Святиня, на превеликий жаль, згоріла дощенту. Церковні речі та внутрішнє спорядження вдалося врятувати. Після пожежі Богослужіння відбувалися у капличці святого Онуфрія та приміщенні старої школи, де було виділено кімнату під капличку. Одночасно почався збір коштів на будівництво нової церкви. Так відомо, на старій чукалівській дорозі, яка проходила через сучасний аеродром, стояли монахи із скарбонками та збирали кошти на будову церкви. 

«Аби мати добрий проєкт храму, представники громади з отцем Теодором Матейком та старшим братом Петром Кульчицьким вирушили на Тернопільщину, у село Товсте, –  продовжує отець Іван Репела. — Чому вирушили саме туди? Бо в цьому селі у свій час отець Матейко був сотрудником. У Товстому взяли проєкт церкви відомого галицького архітектора Василя Нагірного». 

23 травня 1907 року розпочалося будівництво церковного фундаменту. На свято Вознесіння Христового, 14 червня 1907 р., заклали наріжний камінь. Відкриття храму відбулось на храмове свято святої Параскевії П’ятниці у першу неділю листопада 1908 року. На святкуванні був присутній Владика Григорій Хомишин та парохи навколишніх сіл. 

…Минали роки. Чорним вихором пронеслися Перша та Друга світові війни, нашестя перших радянських загарбників, часи войовничого атеїзму. 14 вересня 1962 р. церкву святої Параскеви в Опришівцях закрили. Приміщення віддали під склад. Перед закриттям місцеві жителі врятували чимало церковних речей. Ненадовго в храмі розмістили художню майстерню. Згодом пропонували зробити тут планетарій. Та не вийшло. 

У 1970-1980-х роках на території Опришівців діяла підпільна семінарія. Духовно опікувався нею о. Василь Семенюк — зараз правлячий архієрей Тернопільської єпархії. Він зумів все так організувати, щоб діяльність семінарії не привертала уваги як відповідних органів, так і місцевих жителів. Семінаристи тут були під виглядом квартирантів. Щоправда квартири доводилося часто змінювати. За словами отця Репели, для лекцій був викуплений будинок, до якого привозили викладачів. Тут були нині єпископи Василій Семенюк, Василій Івасюк, Йосафат Говера, доктор канонічного права отець Роман Шафран, отець Василь Репела.

У 1989 році церкву відкрили як православну. А в 1990-му році на свято Різдва Христового відбулась перша Літургія після відкриття церкви. Парафія стала греко-католицькою. 

«Я ще працював в аптеці, але вже був висвячений та провів відповідну роботу в селі, аби повернутися в лоно матірної церкви, – згадує отець Іван. — Замість престолу був звичайний стіл, довкола – закопчені стіни і два килими та повний храм людей». 

11 листопада 1990 року освячення храму після його реставрації звершив блаженної пам’яті Владика Софрон Дмитерко. До речі, від нього отець Іван отримав посвідчення під номером 1 про те, що він є парохом церкви в Опришівцях.

До 100-річного ювілею церквита 20-ї річниці виходу УГКЦ з підпілля отець Тарас Огар разом з істориком Романом Чорненьким написали сценарій до документального фільму «Дорога, Правда і Життя» (режисер Мирослав Бойчук) Дикторська начитка Богдана Кучера.

…Зараз церква – гарна і відремонтована святиня з чудовим іконостасом, вітражами, цікавими образами, створеними за ескізами образів, привезених отцем Іваном з Риму. У храмі є частинки мощей святої Параскеви, святого Миколая, святого отця Піо, блаженної Йосафати Гордашевської, блаженних Владик Симеона Лукача та Івана Слезюка. На території церкви є резиденція священника, катехитична школа, де навчаються дві групи дітей перед Першим Причастям, та реколекційний центр. Збоку на подвір’ї — дитячий майданчик. 

Цікавою є й історія фігури Богородиці, що височіє біля входу в храм. «Ця статуя колись стояла в моєму рідному селі Терновиця, що на Тисмениччині, – розповідає отець Іван. — Коли я пішов до війська, фігуру хтось розбив. Я забрав голову і згодом, коли вже служив в Опришівцях, то замовив ідентичну фігуру Богородиці. За зразком тієї частини статуї, яка в мене була, скульптор створив нову».

…У церкві служать чотири священники: отці Іван Репела, Тарас Огар, Віталій Павлюк, Олег Жилавий, є вівтарна дружина, спільноти «Матері в молитві», яка має дві групи: особи старшого та середнього віку і молоді жінки, Архібратство Матері Божої Неустанної Помочі. Учасниці спільнот опікуються потребуючими людьми на парафії. У неділю в святині є три Літургії. На кожній Літургії в будні дні, в неділі та свята моляться за воїнів із парафії, також згадують на Службах Божих полонених, поранених і загиблих. У катехитичному центрі парафіяни плетуть маскувальні сітки для фронту. Щопонеділка відбувається біблійний гурток для дорослих. Парафіяни храму часто беруть участь у різноманітних прощах. 

«У церкві святої Параскеви є два хори та вокальна формація «Ладан», – додає о. Тарас Огар. — Керівницею формації є пані Оксана Головата. У колективі не всі професіонали, та виконуємо різноманітні церковні твори». Учасники формації співають Вечірню, Літургію Напередосвячених дарів, Єрусалимську вранішню, покаянний Канон Андрія Критського. 

Парафія храму святої Параскеви нині активна та жива спільнота, яка, шануючи минуле, творить нову історію.

Марта ЛОКОТЕЦЬКА