Старі Богородчани. Цікаве село, із давньою історією. Нині – центр територіальної громади. Тут є дві греко-католицькі святині: сторічна церква Воскресіння Христового та нова — Різдва Пресвятої Богородиці. Уже 12 років тут служить отець Любомир Стефанишин, який розповів читачам «Нової Зорі» про активні та діяльні парафії.
«Якщо говорити про Старі Богородчани, то, насамперед, слід зосередитися на назві, — каже священник. — За місцевими легендами, назва села походить від слова «Богородиця», а це означає, що ми століттями є під опікою нашої Небесної Неньки. Загалом не так уже й багато в Україні населених пунктів, найменованих на честь Діви Марії».
Отож, ще у часи князювання Данила Галицького жив у нашому краї його боярин Гремислав. Була у нього жінка та двоє дітей. Діти були жвавими і непосидющими та часто ходили у ліс. Вони добре знали місцевість, але одного разу таки заблукали. Не знаходив собі місця боярин і палко молився до Богородиці. Щира молитва не була марною: боярин відшукав дітей. Із вдячності він пообіцяв назвати на Її честь поселення біля підніжжя гори Саджавки, яке тут лише починало будуватися.
Пам’ятний знак на честь 550-річчя Старих Богородчан — статуя Богородиці та двоє дітей: хлопчик, який молиться, та дівчинка з кошиком у руках — відображає легенду про походження назви села. До 1939 року в Старих Богородчанах було чотири греко-католицькі парафії. Зараз у селі є два греко-католицькі храми: Воскресіння Христового, що в кутку Заріччя, та храм Різдва Пресвятої Богородиці в центрі села. Останній будували довго. П’ять років шукали гарне місце для церкви, яке освятили 21 липня 1999-го року, а 4 травня 2000 року було закладено першу цеглину. Спроєктував будову архітектор Ігор Чолій з Івано-Франківська. Церква ошатна, мурована, трикупольна. Закінчене будівництво освятив Владика Софрон Мудрий у супроводі 15 священників.
У 2023-му році відзначали 20-річчя храму Різдва Пресвятої Богородиці. З цієї нагоди Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин освятив новозбудовану дзвіницю та катехитичний центр. Від часу освячення церкви і донині тут діє церковний хор під орудою вчительки музики та регентки Ірини Козоріз.
Цьогоріч, у 2026-му, в селі буде ще один значний ювілей – століття церкви Воскресіння Христового (Заріччя). Це дерев’яний храм, збудований у 1926-му році майстром Василем Стельмахом за проєктом відомого архітектора Євгена Нагірного. За часів радянської влади церкву закрили та перетворили на колгоспний склад, де зберігали селітру і насіння. Відновлена святиня у 1990-му році.
За словами отця Любомира, при парафіях діє недільна школа. Катехизацію проводить сестра-мироносиця Григорія Губарчук. Є тісна співпраця місцевого закладу освіти та церкви. Щопонеділка у каплиці ліцею відбувається молитва, на яку збираються учні та вчителі.
Завдяки вчителям громади у церкві проводять різні заходи: Розколяда, великодні гаївки, День матері. З ініціативи отця Любомира День вчителя, медика та День місцевого самоврядування у селі зустрічають спільною молитвою у храмі. У часі Великого посту проводять Хресну дорогу за участю керівників територіальної громади, вчителів та десятків жителів села.
Парафіяни двох храмів часто їздять у різноманітні паломництва: в Гошів, Зарваницю, Погоню, Старуню, Меджугор’є. З ініціативи талановитих парафіян для храмів вишили обруси, хоругви та прикраси на ялинку.
«При парафіях є спільнота «Матері в молитві», Апостольство доброї смерті та Апостольство «До Серця Христового». Маємо і вівтарну дружину, що є першим кроком до покликання до священства. Ми пишаємося, що з нашого села вийшло дев’ять священників, які служать Україні та за кордоном», – продовжує священник.
…Велика українсько-російська війна ще більше згуртувала людей на парафіях у волонтерському русі. У храмах постійно проводиться збірка на потреби наших захисників, для благодійного фонду Карітас Івано-Франківськ та Карітас Богородчани для потребуючих людей похилого віку.
«Старобогородчанці – люди добрі, побожні. Я щиро дякую Богові та своїм парафіянам, які допомагають мені у священничому служінні, — підсумовує отець Любомир Стефанишин. – У Євангелії від Матвія читаємо: «Бо де скарб твій, там буде й серце твоє» (Мт. 6:21). Це означає, що люди найбільше цінують, люблять і присвячують час тому, у що вкладають свої зусилля, думки та ресурси. Так само й ми цінуємо та бережемо наші храми, бо в них — наші духовні скарби».
Марта ЛОКОТЕЦЬКА
