У травневі дні, коли у храмах відбуваються молебні до Богородиці, ми розповідаємо про ікони Пречистої Діви, що знаходяться на Рогатинщині, в краю з історією, що корінням сягає у княжі часи.
Ікона, що оновилася у Лучинцях
Невеличке село у Рогатинській громаді відоме тим, що у церкві святого Миколая є ікона, що сама оновилася. Загалом Лучинці – село давнє. Перша згадка про нього датується1420-им роком. Відомо, що в Лучинцях була ще одна святиня, що згоріла в 1780 році. Після пожежі люди взялися за спорудження нового храму. У селі хотіли, аби церква знаходилася на певному підвищенні, аби її було здалеку видно. Для цього селяни навезли 2500 кінних підвод землі та насипали великий пагорб. На ньому й досі знаходиться храм, де є ікона, що оновилася.
За словами отця Романа Дубіка, пароха храму, екзорциста Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ та секретаря Асоціації екзорцистів УГКЦ, ікона була у хаті місцевих жителів Миколи та Анни Кугнатів. Хто і коли подарував родині, чи може й самі господарі купили образ, невідомо. Ікона не була особливою, а звичайною, намальованою на грубому папері. Вона висіла на покуті, де, зазвичай, знаходилося кілька ікон. Оскільки в той час палили дровами, а освітлювали хату свічками, то стіни і все, що на них, з часом закіптявіли. Так було і з іконою, яка дивом сама оновилася. Це сталося в 1860-му році, коли в гості до Кугнатів прийшли їхні родичі: Гриць Татига та Анастасія Маслій. Коли вони зайшли в хату, то за давнім християнським і народним звичаєм, перехрестилися і глянули у бік, де були образи. Коли вони глянули на старий образ Богородиці, то очам своїм не повірили: стара ікона стала миттєво ясніти, а кіптяви наче ніколи й не було.
Всі присутні в хаті прийняли це явище з великим зачудуванням, збіглися сусіди і оглядали цей образок з великою почестю й подивом, бо ще вчора він був темним.
Цариця Опільського краю
Так називають ікону Богородиці, що зберігається у селі Фрага, на кордоні між Прикарпаттям та Львівщиною.
Як зазначено в історичних документах, Фрага ще перед 1544 роком була містечком. Але згодом стала селом. У давні часи церква у Фразі була на горі, що має назву Скала. Під час походу Богдана Хмельницького вона згоріла, але ікона Богородиці, що там знаходилася, уціліла. У книзі отця Василя Говгери «Організаційна структура Львівської єпархії XVIII ст. (1700 – 1772)» сказано, що коли селом володів коронний гетьман Станіслав Іван Яблоновський, він почав будувати тут костел та монастир. У 1706-му році, коли закладали підвалини майбутнього костелу, стару церкву розібрали. Та будували святиню аж до 1732 року. Тоді ж у селі була зведена і греко-католицька церква.
Монастирем і храмом заопікувалися отці бернардини, які помістили чудотворний образ у вівтарі костелу. Коли у 1790 році монастир ліквідували, монахи переїхали до Бережан, що на Тернопільщині, взявши з собою ікону.
Підготувала Марта ЛОКОТЕЦЬКА
(Закінчення читайте в числі 18 газети «Нова Зоря»)
