Серед запаху фарб, ладану, серед звуків Літургії, церковного співу народжується не просто образ – народжується молитва в кольорі. Праця тих, хто розписує святині, є особливим поєднанням творчості, духовного зосередження та давньої традиції, що передається крізь покоління. Кожен розпис, кожен образ проходить шлях від задуму до першого дотику пензля та завершеного святого образу, у який майстри вкладають і частинку своїх душ.
Як створюються ікони на стінах святинь, ми розпитали у майстрів храмового розпису «Преображення», які якраз закінчували роботу в богослужбовій каплиці святого Апостола Андрія монастиря Місійного Згромадження цього ж святого в Івано-Франківську.
…У каплиці, що на вулиці Селянській 6, ще кипіла робота. Троє майстрів підправляли останні штрихи. Ще відчутний був запах свіжої фарби. Каплиця світилася новизною та відблиском ликів.
«Ми давно працюємо разом: я, Павло Український та Олег Корчевський, – розповідає майстер Василь Матвіїшин та додає, що з дитинства любив малювати. Пан Василь родом із села Мшана, що на Тернопільщині, навчався в художній школі, згодом у Львівському державному училищі (нині коледж – авт.) декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша, працював у тернопільському художньому комбінаті.
Ікони пан Матвіїшин почав творити в 1990-их. Тоді була криза, роботи для художників не було, все розвалювалося. Перші образи чоловік створив на прохання свого дядька.
«Мені це сподобалося, хоча було дещо незвично, адже це зображення Ісуса та Богородиці, – зазначає художник. – Переді мною постала велика відповідальність. Такий вже я є, що до кожної своєї роботи, навіть якнайменшої, ставлюся з великою відповідальністю, люблю, аби все було, як треба».
Перший храм, який розписали разом Василь Матвіїшин, Павло Український та Олег Корчевський, був у селі Вороб’ївка на Тернопільщині. З часом митці розписали понад 70 святинь, серед яких по дві церкви у Львові та Тернополі. В Івано-Франківську майстри працювали уперше. «Ми створюємо як настінний розпис, так і великі ікони, які згодом виставляють у храмах», – додає Павло Український.
Робота майстрів розпочинається з ідеї. Ми спільно зі священниками чи представниками церковної ради обговорюємо план, слухаємо, що би вони хотіли бачити у церкві. Далі на основі цього створюється проєкт, який митці представляють насамперед священникові, церковному комітету. Згодом його затверджує єпископ за участю представників спеціальної комісії, що відповідальна за сакральне мистецтво.
«Коли проєкт затверджено, є певний кошторис, то йдемо оглядати стіни церкви, де будемо проводити розпис.
Сабіна РУЖИЦЬКА
(Продовження читайте в ч. 19 газети «Нова Зоря»)
