Двадцять років тому, над Давнім Галичем залунала особлива молитва до Пресвятої Богородиці. Тисячі паломників стали свідками урочистого перекоронування Галицької чудотворної ікони Матері Божої — події, яка поєднала історичну пам’ять, живу віру та надію на Боже благословення для українського народу. Урочисте перекоронування, здійснене Главою УГКЦ світлої пам’яті Блаженнішим Любомиром Гузаром, стало свідченням живої віри народу, відродження духовних традицій та особливого пошанування Пресвятої Богородиці.
Відзначаючи 20-ту річницю цієї визначної події, ми згадуємо історію святині, обставини її перекоронування та духовну спадщину, яку вона продовжує нести поколінням українців. Чудотворна ікона Матері Божої з Крилоса, залишається символом Божої опіки, надії та єдності для тисяч паломників, які щороку прибувають до цього відпустового місця.
Фундатор Галицького катедрального собору Успіння Пресвятої Богородиці (ХІІ ст.) князь Ярослав Осмомисл, подбав для храму і про чудотворну ікону Пречистої Діви Марії. Біля ікони відбувалось багато зцілень та інших чудес. Ікону декілька разів втрачали під час воєн та пожеж, але вона завжди відроджувалась. Правда за століття її не один раз переписували, та це не зважало святині творити чудеса. Уся історія княжого Галича, а з ним і Крилоса та всієї Галичини — це перш за все опіка Матері Божої. Багато архівних документів було втрачено під час нападу на Крилос (Давній Галич) татар в різні періоди часу. Про ікону історія зберегла наступне.
У 1707 р. Єпископ Йосиф Шумлянський на підставі подання духовної комісії, яка опитала очевидців чудотворних зцілень, зізнання яких були підтверджені під присягою, своєю грамотою проголосив Галицьку ікону Пресвятої Богородиці чудотворною. Ікона стала покровителькою Галицького краю. В 1773 р. для ікони виготовили срібний оклад. Очевидно, це ознаменувало початок інтенсивного паломницького руху до Крилоса. Для почитання чудотворної ікони сюди приїжджали майже всі галицькі митрополити. Перше відоме нам зображення чудотворної ікони належить до 1893 року, коли до літньої митрополичої резиденції в Крилосі приїжджав Митрополит Сильвестр Сембратович — рідний брат настоятеля Успенської церкви в Крилосі. Власне тоді для вшанування Митрополита священики Галичини винесли з церкви чудотворний образ і сфотографувалися біля нього. Ще одна знакова подія, яка пов’язана з історією чудотворної ікони стала канонічна візитація Митрополита Андрея Шептицького до Крилоса. 21 червня 1906 року від підтвердив автентичність чудотворної ікони та зробив відповідний запис в інвентарній книзі. Документ засвідчує, що в храмі був і чудотворний образ Матері Божої, який «користувався особливою шаною». Документ цієї візитації віднайшла в архіві та опублікувала Івано-Франківська дослідниця Марія Вуянко.
У червні 1915 р. від гарматного обстрілу Успенська церква зазнала значних руйнувань. Згорів дах, зруйновані стіни, знищений іконостас і ввесь церковний інвентар. Як згадував житель с. Крилоса Бацвін (ім’я невідоме): «Коли зайшли в церкву, то побачили одні руїни. Тільки на одній стіні висіла чудом врятована ікона Пресвятої Діви Марії». І тут доречною є розповідь жителя с. Сокола п. Лотоцького про те, як у роки Першої світової війни Божа Матір врятувала життя одному солдатові зі Східної України. «Ішов бій. Змучений солдат забіг у церкву, щоб перепочити. Його погляд привернула ікона Богородиці з Ісусом, Яка, здалось, покликала його до себе. Він підійшов. Через кілька хвилин стіна, біля якої сидів солдат, завалилася від гарматного пострілу». Ймовірно, якраз під час Першої світової війни була втрачена корона Пресвятої Богородиці.
Щоби відкрити у Крилосі сліди Божої величі і величі людської Митрополит Андрей запросив у 1936 р. для проведення археологічних розкопок всесвітньовідомого вченого Ярослава Пастернака. 25 липня 1936 р. сталося одне із найбільших відкриттів української археології. Було віднайдено фундамент Успенського собору і гробницю-саркофаг його фундатора – князя Ярослава Осмомисла. Важливим свідченням активізації паломництв на Крилоську гору є матеріали тогочасної Львівської преси. Показовим є повідомлення однієї з газет де зазначалося: «Нема дня, щоб до Крилоса, на місце віднайденої катедри, не сходився народ з усіх сторін краю, щоб поглянути на пам’ятки нашого славетного минулого та щоб із тих руїн зачерпнути нових сил». Звісно, найбільші паломництва до Крилоса здійснювалися з нагоди трьох відпустів Успенської церкви (Успіння Пресвятої Богородиці, Воздвиження Чесного Хреста та Різдва Івана Хрестителя), які свого часу затвердив Митрополит Михайло Левицький 15 січня 1844 р., а 8 серпня 1859 р. вони були ще раз підтверджені адміністратором Галицької Митрополії (з 1863 р. Митрополит) Спиридоном Литвиновичем. Звичайно, що найвелелюднішим святкуванням із трьох вищезазначених відпустів був храмовий празник Успіння Пресвятої Богородиці, про який неодноразово писали у різних виданнях преси.
Прощі на крилоську гору відбувались до початку 50-х років, а точніше, до встановлення радянської влади. У 60-х роках Успенську церкву було закрито, та перетворено на філіал Івано-Франківського краєзнавчого музею. 2 квітня 1989 р. після довголітнього радянського режиму на Крилоській горі при велелюдному зібранні віруючих людей, відбулося урочисте відкриття Успенської церкви. Восени того ж року мешканці села одноголосно вирішили повернутися до Української Греко-Католицької Церкви, а чудотворна ікона Богородиці повернулася у призначене їй віками місце — у святилище храму Успіння Пречистої Діви Марії де зберігається і до сьогодні.
З 1999 року в Крилосі проходили молодіжні єпархіальні прощі, які проводила Молодіжна комісія. Окрім цього, в цей період два роки поспіль 2000-2001 рр. відбулись 6-та і 7-ма «Міжнародні прощі вервиці за єдність Церкви», очолювані Марією-Йозефом де Вольфом. Протягом 13-15 жовтня ювілейного 2000 року на прощі вервиці до Святої Тайни Євхаристії приступило понад сто тисяч причасників.
За свою багатовікову історію чудотворна ікона Божої Матері з Крилоської гори вчинила стільки милостей для українського народу, що неминуче мусило настати торжество історичної справедливості. І воно відбулося 28 серпня 2006р. Тоді Блаженніший Любомир Гузар, Глава УГКЦ, заново коронував чудотворну ікону Пресвятої Богородиці та освятив її відновлений образ. Того дня до Крилоса, духовного серця Галичини, на урочистості з нагоди коронування чудотворної ікони Божої Матері прибули архієреї Української Греко-Католицької Церкви. Після Утрені духовенство, представники влади та численні віряни процесійно вийшли назустріч Блаженнішому Любомиру. Вітаючи Главу УГКЦ на древній Галицькій землі, Владика Володимир Війтишин наголосив, що Крилос є місцем особливої духовної сили та історичної пам’яті українського народу. За його словами, саме тут упродовж століть формувалося церковне й суспільне життя Галичини, а намолена поколіннями земля й сьогодні залишається джерелом віри та надії для людей. Перед початком Божественної Літургії Блаженніший Любомир заново коронував чудотворну ікону Божої Матері та освятив дві її копії. Святкову Літургію Глава УГКЦ звершив у співслужінні владик: Володимира Війтишина, Миколи Сімкайла, Михаїла Колтуна та Владики-емерита Софрона Мудрого, а також чисельно зібраного духовенства Івано-Франківської Єпархії.
До всіх присутніх з словом-промовою звернувся Блаженніший Любомир. Патріарх привітав всіх словами радості і подякував Владиці Володимиру за те, що запросив на це Боже дійство. Блаженніший наголосив на величному Божому шануванні Пресвятої Богородиці, до якої прив’язані всі люди, адже Вона є нашою небесною Матір’ю і покровителькою. Навіть після блаженного Успіння Вона не перестає дбати за Своїх дітей, тому ми віримо і радіємо, що маємо таку Матір. В проповіді увага була сконцентрована на те, що часто виходячи з храму, після молитви робимо такі вчинки, які не подобаються нашій Ненці і Її Сину.
«Кожний повинен запитати себе чи гідна моя поведінка, чи добре я відношуся до ближнього? Тому звертаюсь до вас: просіть Богородицю, щоб додавала сили і була нашою заступницею в житті, Вона справжня мама, яка ніколи не перестає нас любити, тому звертаймося до Неї в тяжкі хвилини нашого життя, адже ж наш Спаситель залишив нам Її, щоб ми кликали до Неї в часи своєї земної немочі. Тільки за Її заступництвом ми можемо очиститися, піднестися і стати добрими дітьми Божими, — зазначив Блаженніший Любомир.
На закінчення Літургії з подячним словом звернувся до Патріарха Владика Володимир Війтишин, який подякував Блаженнішому Любомиру за молитву і благословення, за звершену коронацію чудотворної ікони Божої Матері і запевнив, що серця всіх наповнені великою радістю і усвідомленням безмежної любові Божої, повсякчасної опіки, піклуванням та заступництвом Пресвятої Богородиці.
Владика Володимир наголосив на тому, що цього дня, після звершеної коронації, на цьому історично-намоленому місці ми всі відповідаємо Богородиці на Її любов та опіку, через визнання Її нашою Матір’ю. Саме це визнання породжує свідомість, що ми діти однієї матері, як на Сході так і на Заході, брати і сестри — єдиний український народ. Одну копію ікони Владика Володимир від імені духовенства і вірних подарував Блаженнішому Любомиру, як вияв вдячності і любові від духовенства, влади та вірних Галичини, а інша копія вирушила деканатами та парафіями Івано-Франківської Єпархії.
На завершення Блаженніший Любомир уділив архієрейське благословення всім присутнім та наголосив на важливості духовної єдності, яка є запорукою сили Церкви й українського народу: «Мусимо бути обережними, щоб не дати певним силам, які проповідують в Україні сепаратизм, навіть підстав для розмов про якийсь поділ та відокремлення».
Події 28 серпня 2006 року стали важливою віхою не лише в історії чудотворної Галицької ікони Божої Матері, а й у відродженні давнього паломницького осередку. Відтоді Крилос щороку збирає тисячі прочан з різних куточків України та з-за кордону, які приходять сюди, щоб занести свої молитви до Пресвятої Богородиці. Розвиток відпустового центру набув нового поштовху, а вже у 2012 році тут відбулася перша Всеукраїнська патріарша проща, яка утвердила Крилос як один із найважливіших духовних центрів Української Греко-Католицької Церкви.
Минуло майже два десятиліття від дня відновлення акту коронації чудотворної ікони, однак її послання залишається незмінним — єдність у вірі, любов до Бога та взаємна відповідальність одне за одного. Саме тому сьогодні, з нагоди 20-ї річниці цієї історичної події, усіх вірних запрошуємо долучитися до XIV Всеукраїнської патріаршої прощі до Галицької чудотворної ікони Божої Матері, яка відбудеться зовсім скоро, а саме 1–2 серпня у Крилосі.
Нехай ця проща стане нагодою для спільної молитви за мир в Україні, духовне відновлення наших родин та зміцнення єдності українського народу під материнським покровом Пресвятої Богородиці!
Володимир Мельничук, Святослав Юнгер
Світлини – Володимира Дідуха
