Духову Криницю я відвідую досить часто, бо вона знаходиться недалеко мого рідного села Сілець, що біля Єзуполя. Коли гарна погода, сідаю на свій старенький ровер та й помалу добираюся до цього святого місця. І так від весни до пізньої осені уже багато років.
Тут завжди людно, бо місце направду особливе. Спокій і благодать охоплюють душу, які б переживання не хвилювали її до цього. Треба сказати, що багато людей приїжджає сюди тільки по воду, бо проблема з водою зараз постала досить серйозно. Однак вони ще не усвідомили, що тут можна отримати щось набагато більше, аніж втамувати спрагу під час немилосердної літньої спеки.
Тут насамперед душа знаходить умиротворення, навіть від споглядання навколишньої краси. Я колись писав, що тут навіть вітри затихають, а громи і блискавки це місце обходять. А якщо людина щиро помолиться, то може отримати здійснення того, про що просить.
Я вже багато років збирав і записував свідчення людей, які отримали зцілення від молитов біля Криниці Святого Духа. Багато з них зафіксовані у моїй книзі «Таємниця Духової Криниці» (Івано-Франківськ, 2012 р.), яку можна придбати у місцевій церковці. Знаю, що багато фактів не записані, а передаються в усній традиції і їх би здалося теж письмово зафіксувати.
Минулої неділі я взяв до рук «Книгу відгуків», яку колись привіз до церковці святого Івана Хрестителя, і там побачив нові записи. Їх небагато, але окремі з них мене зацікавили. Я переписав їх, а вже вдома набрав на комп’ютері і хочу ними поділитися з читачами «Нової Зорі». З першого тексту я взяв заголовок до статті.
«Найдорожчий скарб землі Прикарпаття – Духова Криниця». Тішуся, що маємо її, бо водичка дуже помічна. Влада наша мала б допомагати з належним впорядкуванням як дороги до неї, так і вдосконалення самої території, до якої тягнуться з особливими наміреннями і великою надією на звільнення від гріхів і гідний спосіб життя» (21.03.2024 р. підпис).
«Я, Боднар Оксана, 03.01.1988 р.н., хочу засвідчити моє зцілення після відвідування Криниці Святого Духа. Приблизно у 16 років у мене знайшли велику кисту (як голівка дитини). Після вмивання водою із Духової Криниці і щирої молитви до Матері Божої киста зникла і все стало добре. З того часу я зі всією сім’єю приїжджаємо на це духовне місце, де завжди отримуємо розраду і віднаходимо великий спокій» (20. 07. 2025 р. Боднар О.Р.).
«Дякую милосердному Богові, Матінці Божій за велику ласку, яку ми отримали на цьому святому місці. Наш син до трирічного віку і навіть довше не міг розмовляти. Ми приїхали сюди 21.09.2004 року в намірі просити про дар мови для нього. Від траси (з галицького гостинця напроти могили Січових Стрільців. – І.Д.) до церковці син ішов пішки, такою була його перша проща. На зворотному шляху він вимовив своє перше речення. Наше прохання було вислухане. Нині він студент ІІ курсу аспірантури УКУ (факультет богослов’я). Засвідчую, що милосердя Боже безмежне, а заступництво Небесної Неньки дуже сильне. Тож просімо сьогодні про мир для України, про благословення для наших дітей» (02.08.2026 р. Ірина).
Ось такі записи я знайшов у книзі відгуків біля Духової Криниці.
Принагідно звертаюся до читачів «Нової Зорі», якщо ви є свідками подібних фактів, або знаєте про них від своїх близьких чи знайомих, відгукніться. Знаю, що настане такий час, коли не десятки, а сотні і тисячі свідчень Божого милосердя, його ласк через молитву до Святого Духа і Матері Божої, будуть зібрані в одному виданні. Це матиме велику користь для тих, хто вірить, а також для тих, хто ще не знайшов себе у цьому світі, який створений Богом і без віри у Нього існувати не може.
Підготував Іван ДРАБЧУК
