Як нам усім відомо, людина отримує душу – початок життя – у момент зачаття безпосередньо від Бога. Висловлюючись простою мовою, людська душа – це нефізична складова людини, це та частина, яка продовжує жити після тілесної смерті.
У Книзі Буття 35:18 описана смерть Рахілі, жінки Якова, і те, як вона дала своєму синові ім’я, «коли виходила душа її». З усього цього ми дізнаємося, що душа відокремлюється від тіла та продовжує жити після фізичної смерті людини.
Нерідко можна почути: як вірити в існування душі, коли ми її не бачимо? Але ж повітря ми також не бачимо. Проте добре знаємо, що воно є, оскільки ми дихаємо.
Отож, Господь наділив нас душею. І в міру того, як ми зростаємо у фізичному та в духовному плані, росте та формується наша душа. І в кожного з нас вона формується по-різному. Дивно, чи не так? Дуже часто двоє дітей ростуть в одній сім’ї, ходять до однієї школи, отримують однакове виховання, але стають цілком протилежними особистостями.
Якось я прочитала цікавий вірш їмості Марини Товт:
Душа живе у гаманці,
Рахує, зводить лиш кінці,
І всесвіт весь їй – гаманець,
Проте прийде й цьому кінець.
І навіть з повним гаманцем
Життя залишилось рубцем:
Не жив, не ріс і не літав, –
Бо щастя в гаманці тримав!
І дійсно, як багато залежить від того, у кого і де живе його душа! У народі кажуть: «Він душу вкладав у свою роботу».
Сьогодні багато хто з нас носить речі, які пошили наші матері чи бабусі своїми руками. До таких речей ми ставимося шанобливо, називаючи їх своїм оберегом. Адже наші рідні вклали у них свою любов, турботу, так би мовити, – свою душу. Проте сьогоднішні умови праці не дозволяють нам щось робити руками. Все комп’ютеризоване та механізоване. То як же вкладати душу в свою роботу? Невже залишити наше місце праці та податись у село пекти хліб власними руками? Та чи ж з того ремесла проживеш? Ось у тому й біда, що в нашому прагненні забезпечити себе на всі 100% ми почали вкладати душу не в те, що ми робимо, а в «гаманець». І я не кажу, що, виконуючи свою роботу, ми повинні робити її безкоштовно. Адже і в Святому Письмі написано, що кожен працівник вартий своєї заробітної плати.
Уявімо, яким би був цей світ, коли б кожен на своєму робочому місці виконував свою роботу, вкладаючи у неї душу? Здається якоюсь утопією, чи не правда? Але йдемо до лікаря і тішимося, що отримали якісну консультацію та людяне ставлення. Наші діти йдуть до школи і ми очікуємо, що вчителі з великим терпінням та професіоналізмом навчатимуть їх. Ідемо в магазин та сподіваємось придбати якісні продукти, без домішок та шкідливих хімічних добавок. Але як чинимо ми на своєму робочому місці? Знайома вчителька нерідко нарікає: «Часто в сфері обслуговування, в банку чи в магазині, особливо, коли потрібно виробити якийсь документ або довідку, відчуваю неприязне ставлення. Розумію, що час нелегкий, всі стурбовані, налякані. Але ж, напевне, частина цих людей відводять до школи діток і чекають від мене приємного, людяного ставлення до їх малечі. Чому дозволяємо на своєму робочому місці працювати так, як нам зручно, не вкладаючи душу в нашу працю? Натомість від інших чекаємо працьовитості, людяності, терпіння.
Серед сьогоднішньої загальної сумної картини, в якій поєднані сірі барви епідемії, економічної кризи, яка насувається, здається недоречним говорити на такі банальні теми. Та в тому то й справа, що вже віддавна все робимо заради прибутку, не особливо переймаючись, як ми це робимо і якими будуть наслідки. Чомусь у сучасному світі є така закономірність, що коли хочеш чинити по совісті, робити все, як слід, від того немає великого прибутку, та ще й «палки в колеса пхають». Нерідко й у бізнесі трапляється так, що, працюючи чесно, вдається мало заробити, а от лише з’являється спокуса щось «закрутити», щось обійти, тут і гроші появляються, і зробити це набагато легше, ніж чинити по совісті.
Скільки написано книг про секрети успіху, скільки відбувається тренінгів на цю ж тему! Там, оплативши тисячі гривень, вам розповідатимуть, як потрібно, не покладаючи рук, працювати над власним самовдосконаленням, всебічно розвиватись, критично мислити та ще про сотню корисних речей. Однак рецепт успіху простий: вкладайте душу в те, що робите, і тоді все інше також прийде.
Віра БІЛА.
