Чому Господь краще за нас знає правильний хід речей, навіть коли нам здається, що все йде шкереберть?
Один монах на ім’я Серафин з наполегливістю благав Господа дозволити зайняти Його місце на хресті. Так монах хотів розділити місію Христа. Одного дня Ісус погодився, але з однією умовою: монах мав бути мовчки на хресті, в жодному випадку не заговорити. Для Серафина, монаха, який звик до строгих правил канонічного мовчання, яке часто діяло в монастирі, це не було проблемою. Тому він одразу погодився. Отож Ісус зійшов з хреста, який був у церкві. А Його місце зайняв Серафин.
Ось до церкви зайшов заможний чоловік, щоб помолитись. І під час молитви з його кишені випав гаманець, вщент набитий грішми. Чоловік, помолившись, піднявся, щоб вийти з церкви. Монах хотів вказати багатому на його втрату, але пригадав про обіцянку мовчання і нічого не сказав.
Одразу після цього до церкви зайшов бідний чоловік і почав молитись. Але побачив на землі гаманець з грішми і, оглянувшись на всі боки, швидко заховав знахідку в кишеню та втік. Знову Серафин хотів зупинити чоловіка, щоб той не брав чужих грошей. Але згадав про обіцянку і змовчав.
Згодом до храму зайшов юнак, який побожно схилив коліна перед розп’яттям, молячись про допомогу та охорону, адже мав вирушати в далеке плавання. В цей момент до церкви зайшов той багатий чоловік вже з поліцією, заявивши про втрату гаманця. Єдиною людиною, присутньою у храмі на той момент, був цей молодий юнак. Отож, без вагань, поліція заарештувала юнака, вважаючи його злодієм. Вже цього разу Серафин не втримався та вигукнув: «Він не винний!».
Чудо! Розп’яття, яке заговорило, врятувало юнака від тюрми. Після цього поліцейські зосередилися на розслідуванні, знайшли винуватця, вилучили знайдені кошти та повернули їх заможному власникові.
Під вечір Ісус повернувся засмучений і зі строгістю в голосі сказав: «Так діло не піде! Ти мав мовчати!».
«Господи, але ж я вчинив правосуддя, покаравши виннихта врятувавши від несправедливої кари невинного!».
Тоді Ісус відповів: «Ні, Серафине, ти у всьому помилився! Я просив тебе мовчати, а ти, заговоривши, зруйнував мій план. Той заможний чоловік планував вчинити безчесну справу за рахунок тих грошей. І я зробив так, що він їх втратив. Той бідний чоловік мав велику потребу в грошах, і я зробив так, що він їх знайшов. А той юнак у цей момент тоне в морі, а він благав моєї допомоги. Згідно з моїм планом, він мав потрапити до в’язниці, щоб корабель поплив без нього, і таким чином залишитись живим…».
Мораль історії така: часто, молячись перед розп’яттям, ми очікуємо від Господа вирішення наших проблем, а коли не чуємо відповіді, то зневірюємося, гніваємося на Нього за Його мовчанку. Він не говорить, але мовчки діє в нашому житті у найкращий для нас спосіб.
Переклала з італійської Віра БІЛА aleteia.org
