З нагоди Міжнародного дня людей з інвалідністю Папа Франциск оприлюднив послання, присвячене роздумам про будування кращого завтра, спираючись на скелі суспільного включення та активної участі в житті громади. «Найгіршим у кризі буде змарнувати її», – стверджує він, висловивши серед іншого побажання, аби залучати осіб з інвалідністю до катехитичного служіння.
«Відбудувати в кращий спосіб: прямуючи до світу пост-Covid-19, інклюзивного щодо інвалідності, доступного та сталого» – такою є тема цьогорічного відзначення Міжнародного дня людей з інвалідністю, що з ініціативи ООН припадає на 3 грудня. З цієї нагоди Папа Франциск написав послання, а відправною точкою для його роздумів стали слова «Відбудувати краще», в яких він побачив аналогію з євангельською притчею про дім, збудований або на скелі, або на піску.
Загроза «культури відкинення мов непотребу».
Дощ, ріки та вітри, які в притчі напосідають на стіни дому, Святіший Отець ототожнив із «культурою відкинення мов непотребу», дуже поширеною в наш час, через що, як зазначається в енцикліці «Fratelli tutti», деякі частини людства сприймаються як такі, що їх «можна принести в жертву» задля деяких «вибраних», через що людська особа перестала сприйматися як «першочергова цінність, яку слід шанувати та захистити», особливо, якщо йдеться про бідних і людей з інвалідністю.
Глава Католицької Церкви визнає, що протягом останнього півстоліття здійснено важливі кроки на інституційному рівні. Зросло усвідомлення гідності кожної людини, й це спонукало до сміливих рішень на користь залучення тих, які мають фізичні чи психічні обмеження. «Однак, на культурному рівні досі залишається надто багато виражень, які, в дійсності, заперечують це спрямування», – додає він, пояснюючи, що зустрічаються наставлення відкинення, що через нарцистичну та утилітаристську ментальність призводить до маргіналізації, не рахуючись із тим, що «вразливість є рисою всіх».
«Тому, – наголошує Святіший Отець, – важливо, особливо в цей День, просувати культуру життя, що постійно стверджуватиме гідність кожної людини, зокрема, на захист осіб з інвалідністю кожного віку та соціального стану».
«Скеля» інклюзії
Далі Папа звертає увагу на те, що пандемія, яку переживаємо, ще більше унаочнила різні форми нерівності, якими позначений наш час. Тому, за його словами, першою «скелею», на якій слід будувати наш дім, аби він був стійким проти бурі, є інклюзія. І хоч «цим терміном, іноді, зловживають», додає він, залишається актуальною притча про милосердного самарянина. Бо на «дорозі життя» часто натикаємося на поранену людину, й ми покликані щоразу приймати рішення щодо залучення чи щодо виключення страждаючого.
«Інклюзія повинна бути “скелею”, на якій будуються програми та ініціативи громадських інституцій, аби ніхто, особливо ті, які найбільше в труднощах, не були виключеними. Міцність ланцюга залежить від дбання про найслабші ланки», – наголошує Святіший Отець, додаючи: «В тому, що стосується церковних інституцій, наголошую на вимозі надавати придатні та доступні засоби для передавання віри».
Побажанням Глави Католицької Церкви є, аби такі засоби надавалися тим, які їх потребують, «у якнайбільш можливий спосіб безкоштовно», також і завдяки новим технологіям. З цього також випливає заохочення, аби включити до програм формування священиків і катехитів здобуття навиків взаємодії з різними формами інвалідності та використання інклюзивних інструментів у душпастирстві. Парафіяльні спільноти повинні дбати про зростання у вірних «стилю прийняття людей з інвалідністю», адже «створення повністю доступної парафії вимагає не лише усунення архітектонічних перешкод, але, насамперед, наставлення і дій солідарності та служіння». Метою є «вже більше не говорити про “них”, але лише про “нас”».
«Скеля» активної участі
«Для того, щоби “краще відбудувати” наше суспільство, – зауважує далі Святіший Отець, – потрібно, щоби залучення найуразливіших включало також сприяння їхній активній участі».
У цьому контексті Папа наголошує на «праві людей з інвалідністю отримувати Святі Таїнства». Тому всі літургійні богослужіння на парафії «повинні бути доступними» таким чином, щоби кожен міг «поглиблювати, справувати та жити власною вірою». Особливу увагу слід присвятити людям, які ще не отримали таїнств християнського втаємничення. Оскільки силою Хрищення кожен член Божого люду став «учнем-місіонером», то й «особи з інвалідністю, в суспільстві як і в Церкві, вимагають ставати активними діячами душпастирства, а не лише його адресатами».
«Тому, також і присутність людей з інвалідністю серед катехитів, відповідно до їхньої здібності, становить ресурс для громади, і в цьому сенсі слід сприяти їхньому формуванню, щоби вони змогли набути глибшої підготовки також і в богословській і катехитичній сферах. Сподіваюся, що у парафіяльних громадах особи з інвалідністю дедалі більше могтимуть ставати катехитами, щоби в дієвий спосіб передавати віру також і завдяки власному свідченню», – пише Глава Католицької Церкви.
Запалити синергію
«Гіршою від цієї кризи є лише драма змарнувати її», – пише на завершення Папа, цитуючи свою цьогорічну проповідь з нагоди П’ятидесятниці. «Тому, – підсумовує він, – звертаюся зі словами заохочення до всіх тих, які кожного дня і часто без галасу, посвячуються ситуаціям вразливості та інвалідності. Нехай же спільне бажання “відбудувати в кращий спосіб” зможе запалити синергію між цивільними та церковними організаціями, щоби будувати, всупереч будь-яким негодам, міцний “дім”, здатний прийняти також і людей з інвалідністю, бо збудований на скелі інклюзії та активної участі».
За інформацією Радіо Ватикану
