Уродженка України, яка стала найвідомішою бразильською письменницею

0
7
"Реальність не має синонімів". 10 грудня в португаломовних країнах відзначали 100-річчя від дня народження Кларісі Ліспектор

Її порівнюють з Вірджинією Вульф та Джеймсом Джойсом, а її творчість вважається складною для розуміння, пронизаною лінгвістичними експериментами між рядків та “мовчанням”.

Сюжетів у неї практично немає, і вона відома своїм порушенням правил пунктуації, наприклад, один її роман починається з коми і закінчується двокрапкою.

Твори Кларісі Ліспектор (1920-1977) нелегко читати.

Проте письменниця, 100-річчя з дня народження якої відзначили 10 грудня, є однією з найбільш цитованих в інтернеті. І, як це не парадоксально, багато з приписуваних Ліспектор висловлювань та фраз насправді їй не належать.

Письменниця і професорка літератури Емілія Амарал у своїй книзі “Любляча Кларісі. Як відкрити і оцінити новаторські аспекти її роботи” написала, що Ліспектор “жила і писала під знаком захоплення і парадоксу: її багато хто обожнював, її обрали як символ кілька критичних течій”.

“Достатньо цитована, фальсифікована, популяризована… Письменниця також вважається такою, чию творчість складно зрозуміти”.

Подорож навколо світу

Вона народилася у містечку Чечельник на Поділлі (нині Вінницька область), потім батьки перевезли її до Бразилії у 1922 році, рятуючись від переслідувань євреїв.

Ліспектори спочатку оселилися у місті Масейо на сході Бразилії, звідки переїхали до Ресіфі 1924 року, а 1935 – до Ріо-де-Жанейро.

У Бразилії члени родини змінили імена. Батьком Пінхас став Педру, а мати Маріан – Марієтою. Донька Леа стала Елізою, Чарна – Танею, а вона, Хая – Кларісі.

У шлюбі з бразильським дипломатом письменниця з 1944 по 1959 рік мешкала за кордоном (Італія, Швейцарія, Англія та США). Коли вони розлучилися, Кларісі Ліспектор повернулася до Бразилії, де жила до своєї смерті 9 грудня 1977 року.

Ліспектор
Підпис до фото,Монумент Кларісі Ліспектор біля пляжу Леме у Ріо-де-Жанейро

Творчість поза канонами

Ноелі Лісбоа, дослідниця теорії тексту і дискурсу бразильського Федерального університету Ріу-Гранді-ду-Сул (UFRGS), каже, що в романах Ліспектор практично немає сюжету.

“В оповіданні “Жива вода” каже: “Жанр мене більше не приваблює”, і вона дійсно порушує структуру літературних жанрів”, – розповідає дослідниця.

“Що дійсно цікавить мене в Кларісі, так це те, що вона ставить під сумнів мову, її обмеженість, її здатність висловити людський досвід. Це виражається двома фразами: “Життя не підлягає опису” і “Реальність не має синонімів”. Її робота здається мені надзвичайно важливою, тому що вона новаторська саме в цьому питанні про мову”, – пояснює пані Лісбоа.

На думку професорки Емілії Амарал, у творах Ліспектор виділяється зосередженість на внутрішніх переживаннях персонажів, їхній рух до відчуження і пошуки того, що виходить за межі пізнання.

“Слово у Кларісі хоче бути тим, що воно являє, тому мова насичена лініями, за допомогою яких воно має виходити за рамки сказаного”, – пояснила вона BBC News Brazil.

На думку Антоніу Маркоса Вієйри Сансеверіно, координатора програми післядипломної освіти з літератури у Федеральному університеті Ріо-де-Жайнейро (UFRGS), у творах Ліспектор є поворот до внутрішнього світу людини, до внутрішнього досвіду та впливу різноманітних речей на персонажів.

“Таке радикальне внутрішнє переживання є руйнівним, оскільки розкриває незвичайність кожного з них, що не відповідає соціальним ролям в повсякденному життю”, – пояснює Вієйра Сансеверіно.

“У Кларісі це проявляється у досвіді мови або в пошуку мови, здатної впоратися з цією незвичайністю”.

На думку професора Арнальдо Франку-молодшого з Державного університету Пауліста (Unesp), Кларісі Ліспектор належить до великих творців літератури.

“Її твори, які відзначаються гібридизацією жанрів, лінгвістичними експериментами, затвердженням жіночої точки зору, сприяли розширенню цінностей бразильської літератури”.

“Можна сказати, що переклад її текстів вплинув і на літературу інших країн. Вона створила літературу, яка турбує читача, провокує критичне ставлення щодо схем, які відчужують людину від енергійного спостереження за собою, за іншими, за життям”.

На думку академіка, можливо, головною відмінною рисою роботи Кларисс Ліспектор є утвердження свободи творити без підпорядкування ідеалізованим нормам, критеріям і параметрам того, як має виглядати текст художньої літератури.

Цитати

За всієї складності її творів, багато хто ставить собі питання, чому Ліспектор є однією з лідерів за цитатами, які поширюють в інтернет. Є кілька гіпотез.

“Це тому, що є уривки з (творів. – Ред.) Кларісі, вирвані з контексту, які можуть прочитати як надихаючі послання, настанови для життя, і які в більшості випадків створюють спрощене враження. Як правило, вони фальсифікують і вводять в оману щодо її творчості”, – пояснює професор Арнальдо Франку-молодший.

За словами професора Сансеверіно, для цієї лавини цитат існує два пояснення.

“У презентації нового видання повісті “Жива вода” сказано, що (популярний бразильський рок-музикан. – Ред.) Казуза прочитав твір 111 разів. Оскільки Кларісі висуває на перший план досвід мови, який змушує нас сумніватися в стандартах, якими б вони не були. Ті, хто прагнуть реалізувати себе поза місцем, зумовленим походженням, родиною, соціальним класом, статтю, як правило, намагаються віднайти себе в її творах”, – пояснює дослідник.

Clarice Lispector
Підпис до фото,Кларісі Ліспектор опублікувала 18 книг, зокрема, романи та оповідання

Друге пояснення – це вирвані з контексту фрази, які набувають характеру висловлювань і прислів’їв.

“Насправді, у неї є популярні фрази. Таким чином, створюється враження, що йде пошук висловлювань від Кларісі, які слугують для позначення життєвого досвіду. Ось чому авторитет письменниці з аурою таємничості та її відвертість сприяє цитуванню”, – каже професор Сансеверіно.

Для професора Франку-молодшого популярність Кларісі в інтернеті – це явище, яке впливає на її творчість, а також на інших письменників та поетів.

“Люди беруть фрагменти, які на них вплинули, і публікують їх в соціальних мережах. Вирвані з контексту, ці уривки в кінцевому підсумку функціонують як висловлювання, “настанови”. Будь-який літературний твір стає об’єктом таких дій”, – каже він.

“Можливо, ще одна причина вибору творів Кларісі для цих речей полягає в тому, що це література, позначена екзистенційним спогляданням”, – вважає дослідник.

Поширення цитат з текстів чи фраз Кларісі Ліспектор, як її власних, так і тих, що їй приписують помилково, може бути палицею з двома кінцями для поширення знань про її творчість.

“Це добре і погано одночасно”, – вважає професор Франку-молодший.

“Позитивним моментом є розкриття імені та літературної творчості Кларісі Ліспектор, оскільки це може залучити нових читачів, людей, які будуть прагнути читати її розповіді, романи, хроніки”.

Негативний бік полягає у вириванні слів з контексту і втраті критичного змісту, трансформації творів до статусу текстів-настанов для життя, приписування авторства над текстами, які вона ніколи не писала.

“Цей негативний аспект створює незручні моменти, коли люди цитують неправдиві тексти, які, наприклад, вона ніколи не писала”, – каже дослідник.

На думку дослідниці Ноелі Лісбоа, це завжди погано, коли тексти помилково приписують певним авторам, тому що це не сприяє знанню творчості.

“Коли це хороший твір – це несправедливо щодо справжнього автора, коли це поганий твір – це несправедливо щодо того, кому його приписують”, – вважає вона.

Leave a Reply