«Онови свій гардероб, свій уже немодний, хоч ще робочий телефон, придбати модну саме в цьому сезоні сумку», – закликають сотні сайтів з продажів в інтернеті. А такий заголовок вам знайомий: «10 речей, без яких ви точно не можете обійтись»? І одразу у вас виникає думка про те, що ви не маєте і половини з цього списку! А ще вас закликають купувати не одну, а одразу дві ті ж самі речі. Для чого? Ну, напевне, щоб просто мати…
Дитина, відкриваючи подарунки під ялинкою в часі Різдвяних свят, розпаковує один, за ним – другий, а потім – і третій. Вже закінчились яскраві пакунки від всієї родини. А малюк просить ще і ще. Та дитяча жадібність до яскравих обгорток та сюрпризів не має меж. Та то ж діти! Однак коли діти, виростаючи, не перестають бути жадібними, це почуття мати ще і ще не знаходить меж. Ось тут потрібно бити вже на сполох.
Жадібність відносять до семи смертних гріхів. Та сьогоднішня ера накопичування дуже вдало завуальовує це поняття так, що ми завжди знаходимо йому виправдання. Сьогоднішнє суспільство змушує нас фокусувати увагу на тому, що ми маємо, а не радше на тому, що ми відчуваємо.
Проте жадібність може стати нашою силою! Так, у це важко повірити. Але цю фразу можна інтерпретувати в інший спосіб: «Наша жадібність повинна спонукати нас накопичувати, але не матеріальне багатство, радше збагачувати нашу особистість, те, ким ми є насправді». Можливо, такі судження важкі для розуміння. Але з цим варто розібратись глибше.
«Мати» – означає володіти: нашим одягом, нашими книгами та ґаджетами, машинами та нерухомістю, зрештою – певними коштами. До цього поняття також належить усе те, що підкреслює наш статус, положення в суспільстві: наші здобутки, наш диплом того чи іншого навчального закладу, грамоти та кубки за перемогу в тих чи інших змаганнях.
Наше справжнє «Я» – те, чим ми є насправді, часто випливає з поняття «мати»: наша культура, професіоналізм, наші зусилля над самим собою задля покращення якихось особистих чи професійних якостей.
Жадібність є досить натуральним почуттям, притаманним людській істоті. Проте його можна спрямовувати до банального поняття «мати»: мати більше грошей, кращий будинок, вищу посаду. Або ж спрямувати в русло «ким я є»: бажання вивчити ще одну мову, щоб могти відвідати екзотичну країну, навчитись мови жестів, щоб стати волонтером, досягти певного професійного росту, щоб очолити соціальне підприємство, ділитись своїми знаннями з іншими, організовуючи тренінги на безкоштовній основі.
Отож, жадібність як поняття не є погане. Все залежить від того, в яке русло ми його спрямуємо. Чи до банального прагнення накопичення: більше грошей, речей, ґаджетів. Чи прагнемо «мати» ті ж самі кошти, які допомагають нам рости внутрішньо, ставати кращими, корисними суспільству, в якому живемо. Звичайно, в сьогоднішніх скрутних обставинах життя такі слова здаються дещо банальними. І знову ж таки суспільство культивує у нас бажання мати, накопичувати, адже це є своєрідним гарантом стабільності. В цій гонитві за «вкрай необхідними речами» ми не встигаємо задуматись над тим, що стаємо жадібними. Тоді втрачаємо здатність думати, адже стаємо заручниками кола: заробляємо, щоб витрачати; витратили більше, отже потрібно заробити більше. Ще і ще. І вже тоді наша жадібність втратить будь-яку можливість перерости в силу, а стане одним із тяжких семи смертних гріхів.
А ви якої думки?..
Віра БІЛА.
