«В тому часі проходив Ісус через Єрихон. А був там чоловік, Закхей на ім’я; він був головою над митарями і був багатий. Бажав він бачити Ісуса, хто він, але не міг із-за народу, бо був малого зросту. Побіг він наперед, виліз на сикомор, щоб подивитися на нього, бо Ісус мав проходити тудою. Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору і сказав до нього: «Закхею, злізай швидко, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі». І зліз той швидко і прийняв його радо. Бачачи те, всі стали нарікати й казали: «До чоловіка грішника зайшов у гостину». Закхей устав і промовив до Господа: «Господи, ось половину майна мого даю вбогим, і коли я чим кого покривдив, верну вчетверо». Ісус сказав до нього: «Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама. Син бо чоловічий прийшов шукати й спасти те, що загинуло» (Лк. 19, 1-10).
Від початку Нового року та Різдва Христового вже промайнуло півтора місяці і за цей короткий період часу разом з Ісусом – від Його народження через Обрізання та Богоявління – ми немовби прожили наше «життя в мініатюрі». І хоч до празника Стрітення Господнього ми ще вітаємось між собою «Христос рождається!», неділя про Закхея вже поволі починає нас готувати до часу Великого Посту та Воскресіння.
Порозбиравши та поховавши до наступного року наші вертепи й різдвяно-новорічні прикраси, поставивши на книжкові полички коляднички, заховавши в шкатулочки та шухляди різдвяні листівки, з трепетом, боязню, але з промінчиком надії очікуємо на те, що нам приготував 2021 рік. Незважаючи на пандемію, війну та інші виклики, які сучасний світ ставить перед нами, сподіваємось, що сказане на Святвечір побажання «дай, Боже, наступного року дочекати!» стане для нас реальністю та допоможе в доброму здоров’ї, мирі й злагоді прожити цей рік.
Можна прожити добре цей рік, ще краще прожити наступний чи дожити навіть до глибокої старості; можна мати добре здоров’я та жити в достатку й багатстві; можна втішатися статусами чи титулами; можна навіть тішити себе, що ми є добрими християни, бо вміємо колядувати, з певним патріотизмом пишаємось, що знаємо чудові традиції, яких пильно дотримуємось, але в світлі Слова Божого може виявитись, що все це немає жодного значення, все це обман та «марнота марнот – геть усе марнота» (Проп. 1, 2).
В контексті недільної євангельської розповіді про Закхея Господь Своїм Словом прагне допомогти кожному повернути справжнє життя в наше життя і разом із Проповідником пригадує, що: «усе, що діється під сонцем, і що ж? Усе марнота й гонитва за вітром» (Проп. 1, 14). Закхей, як той, хто в суспільстві втішався усім тим, чого може прагнути людське серце, – статусом та багатством, – чудово зрозумів та відчув, що якщо він не скористається цією історичною для нього зустріччю зі своїм Спасителем, якщо не запросить Ісуса до свого дому і не впустить Його в своє життя, продовжуватиме жити в ілюзії та в самообмані.
Історія ще не зафіксувала жодного випадку, щоби той, хто по-справжньому зустрівся з Ісусом, впустивши Його в своє життя, жалкував, нарікав чи був нещасливим. Радше навпаки: від зустрічі однієї людини з Богом виграють усі – як найближче оточення, так і ціле суспільство. Свідченням цього є Закхей, який, дивлячись на Ісуса, як великий та публічний грішник усвідомив, що далі так жити не можна. А його слова: «Господи, ось половину майна мого даю вбогим, і коли я чим кого покривдив, верну вчетверо» (Лк. 19, 8) недвозначно свідчать про його щирий намір кардинально змінити своє життя.
Щоденно читаючи та роздумуючи над Святим Писанням, просімо, щоби Господь Духом Своїм Святим «інсталював» Слово Боже в наші серця, бо лише так зможемо воплочувати Ісуса впродовж цілого року в нашому родинному та професійному, церковному й суспільному житті. А нашим новим, по-справжньому християнським способом життя в Христі будемо здатні об’являти Бога для інших, які ще Його не знають, але в глибині душі також спраглі з Ним зустрітись.
Нехай приклад Закхея буде для усіх заохоченням та чудовою мотивацією для того, щоби запросити Ісуса до нашого дому. Господь прийде, не зважаючи на наше дотеперішнє, можливо, грішне чи навіть дуже грішне життя. А Його слова: «Сьогодні на цей дім зійшло спасіння» (Лк. 19, 9) для кожного, хто на це наважиться, будуть початком нового, справжнього життя у Бозі.
о. Володимир МІСТЕРМАН.
