Backstreet Boys, Брітні Спірс, Pink, Тейлор Свіфт, The Weeknd — усі вони зобов’язані своїми головними хітами одній людині. Шведський композитор і продюсер Макс Мартін не любить публічності й слави, але ось уже 25 років створює сучасну попмузику.
На початку 2020 року один із користувачів YouTube виклав у своєму профілі півторагодинне відео обкладинки останнього альбому The Weeknd. У ньому приблизно 60 раз повторювався головний хіт цього альбому Blinding Lights.
Цей жест не можна навіть назвати екстравагантним: пісня така гарна і так довго не приїдається, що половина світу вже включала її на “повторі”. Тільки у Spotify її послухали майже два мільярди разів.
Співавтор і продюсер цього хіта – швед Макс Мартін. Він родом зі Стокгольма, його справжнє ім’я Карл Мартін Сандберг. Ця досить замкнена людина, яка мало коли дає інтерв’ю, вже 25 років створює наймоднішу у світі попмузику.
Його Blinding Lights має 23 потрапляння на перше місце у чарті Billboard Hot 100, який є головним індикатором популярності релізів для музичної індустрії. Таким чином Мартін став найуспішнішим автором пісень в історії американських чартів після Пола Маккартні (32) і Джона Леннона (26).
Серед продюсерів лідирує Джордж Мартін (23), який працював з The Beatles. Але і тут його шведський тезко відстав ненабагато – як продюсер він потрапляв на перше місце цього престижного хіт-параду 21 раз.
Ці музичні шведи
Американський музичний оглядач Джон Сібрук стверджує, що Швеція – наймелодійніша країна у світі: навіть її національний гімн, створений на основі шведської середньовічної балади, чимось схожий на поп композицію.
Коли попіндустрія вступила на шлях активної глобалізації, Швеція почала регулярно постачати зірок європейського та світового масштабу. У 1970-х це були ABBA, у 1980-х – Roxette і адепти “нової хвилі” Secret Service, чий альбом несподівано вийшов навіть у закритому від західної попмузики СРСР.
На початку й у середині 1990-х шведи відправили у світові тури зірок європоп Ace of Base, E-Type, Army of Lovers і ностальгічних попрокерів The Cardigans.
Перші успіхи
Тоді ж, у середині 1990-х, вокаліст шведського глем-рок гурту It`s Alive Макс Мартін вирішив, що попмузика йому подобається більше, а створювати хіти щонайменше цікаво.
Він почав пробувати сили на місцевих виконавцях і написав для шведської фрік-поп групи Rednex несподівано серйозну баладу Wish You Were Here.
У 1995 році вона потрапила у топ-10 половини країн Європи, на п’яте місце загального єврочарта, а на провінційних дискотеках пострадянського простору її крутили й на початку нульових.
У тому ж 1995-му Мартін працював як співпродюсер другого альбому Ace of Base. Сингл Beautiful Life звідти – це вже потрапляння у топ-100 найкращих пісень 1990-х (за версією Buzzfeed).
Мартін і далі продовжить працювати у співавторстві з іншими композиторами й продюсерами, але з часом почне брати на себе провідну роль.
У 1996 році він перебирається до Лос-Анджелеса, й тут починаються його по-справжньому золоті роки.
Через рік Мартін – продюсер і співавтор пісень бойзбенда Backstreet Boys, і це вже перші місця в американському хіт-параді плюс жорстка ротація на MTV.
Хлопчики танцюють і співають про кохання, а дівчатка слухають – безпрограшно.
У 1999-му Мартін був співпродюсером альбому цього гурту Millenium, який став його найпопулярнішим. 34 млн проданих копій, п’ять номінацій на Grammy.
Hit Me One More Time
А потім цей швед просто захопив світ разом із дівчиною на ім’я Брітні Спірс.
У 1997 році Макс Мартін написав свою найвідомішу пісню “… Baby One More Time”, проте цілий рік не міг її прилаштувати.
Нікого із зірок майбутній хіт не притягнув. Група TLC відмовилася, вважаючи, слова hit me one more time, які переводяться як “вдар мене ще раз”, закликом до домашнього насильства. Мартін стверджував, що на молодіжному сленгу того часу це означало “подзвони”.
Зрештою пісню заспівала Брітні Спірс, і “хіт мі бейбі ван мор тайм” полилося з кожного радіоприймача. Пісня стала першим номером практично у кожній країні, де вийшов її реліз.
Згодом Мартін став співавтором і співпродюсером практично всіх головних хітів Брітні Спірс.
Спеціальність шведа – підліткова попмузика, але були і несподівані колаборації. У 2000 році він попрацював із Bon Jovi. Ця софт-рок група 1980-х усе наступне десятиліття намагалася залишитися в трендах, і Макс Мартін познайомив її з аудиторією Спірс.
Навіть перші кадри обох відеокліпів кумедно римуються. І, звичайно ж, знову перше місце всіх можливих хіт-парадів.
В середині 2000-х Мартін уловлює нову тенденцію і незабаром очолює її: публіка втомилася від комп’ютерного попа, в хітах того часу повертаються електрогітари і живі ударні.
У 2000-х він працює з Pink, Кеті Перрі та Селін Діон, у 2010-і винаходить нові грані вже повністю винайденого жанру з Тейлор Свіфт, Ланою дель Рей і додає попмузиці трохи ностальгії із The Weekend.
Останні двоє за участю Мартіна об’єдналися для запису однієї з найгарніших балад останніх років.
Формула успіху Макса Мартіна
Брітні Спірс розповідала (і це підтверджували інші виконавці), що демоверсії всіх своїх хітів Макс Мартін співає сам і змушує виконавців співати їх так само. Але головне не це.
“Просто я цікавий, – пояснював Мартін причини свого успіху. – Якщо 200 млн людей щось подобається, я намагаюся зрозуміти чому. Це майже наука для мене, я щоразу намагаюся зламати цей код”.
Продюсер Боббі Овсинський проаналізував хіти Мартіна і виявив, що вони підкоряються одному і тому ж набору правил. Ось лише перші три:
- Мелодія – це найголовніше. Мартін спочатку пише мелодію, і тільки потім у пісні з’являється текст, а це йде всупереч загальному досвіду.
- Текст підпорядкований одній меті – підтримувати мелодію, і не зобов’язаний мати якийсь сенс. Посилаючись на людей, які співпрацювали з Мартіном, Овсинський стверджує, що тексти його пісень підкоряються строгим правилам – у кожному рядку присутня певна кількість складів, а наступний рядок є дзеркальним відбиттям попереднього. Навіть якщо заради цього доводиться жертвувати сенсом і змістом.
- З приспівом тягнути не можна, він повинен починатися не пізніше 50-ї секунди і контрастувати з основною мелодію. У більшості його хітів від трьох до чотирьох мелодійних частин.
Сам Мартін називає свою концепцію “мелодійна математика”.
Як він дійшов цих ідей?
В інтерв’ю Guardian він розповів, що зростав на музиці The Beatles, ABBA і Елтона Джона, ще не знаючи англійської мови. Тому слова мали для нього лише фонетичний сенс – важливо було, як гарно вони лунають, а не що вони означають. Він так і дотримувався цього принципу.
“Я відчував щось, слухаючи цю музику, вона щось означала для мене. Якщо у вас є відмінний текст, який ще й звучить добре фонетично, ви просто у золоті, – каже Мартін. – Але так само круто, коли ви написали пісню, людей вона емоційно зворушує, хоча вони і не розуміють, про що це. Для мене це не менш сильно”.
