У суботу, 15 травня, в Архікатедральному і Митрополичому соборі Воскресіння Христового, молитовно вшанували 101-у річницю від Дня народження видатної українки, співорганізаторки Червоного Хреста УПА, жіночої мережі і юнацтва ОУН п. Славу Стецько.
Поминальну Панахиду очолив Генеральний вікарій митр. прот. Степан Балагура у співслужінні священнослужителів Катедрального собору. Звертаючись до вірних, він розповів свої пережиття щодо особи п. Слави.
«В цих днях минає 101-а річниця від Дня народження великої жінки, жінки-легенди, жінки-патріотки, жінки, яка на своїх плечах несла нелегкий тягар боротьби за вільну і незалежну України. Ми сьогодні згадуємо і молимося за Славу Стецько – велику українку, всесвітню українку», – переконаний о. Степан.
За його словами, про неї можна дуже багато говорити, але отець виділив один випадок, який йому запам’ятався.
«Коли її вперше обрали до Верховної ради, вона була найстарша з депутатів і їй випала честь зачитати присягу. Йдучи до трибуни, комуністи закрикували і освистували її, однак вона вийшла і прочитала. Коли наступного разу її знову обрали до Ради, вона отримала ту саму честь – йти і читати присягу. Однак цього разу ніхто не смів її освистати», – розповів проповідник.
На його думку, своєю інтелігентністю, вихованістю, чемністю вона показала всім, якою має бути жінка в політиці. Це жінка, яка творила неможливі речі.
«У Радянському Союзі казали, що першим ворогом Союзу є Степан Бандера, а другим – подружжя Ярослава і Слави Стецько», – додав Генеральний вікарій.
Довідково:
Ярослава (Слава) Йосипівна Стецько (уроджена Ганна Йосипівна Музика) народилася 14 травня 1920 в с. Романівка, нині Теребовлянський район, Тернопільщина.
Закінчила Теребовлянську українську гімназію, була діяльною у Марійській дружині. Член ОУН iз 1938 р. У 1939 року закінчила навчання у гуманітарному ліцеї і стала вчителювати в с. Юшківці (тепер Стрийського району). 1941 року розпочала навчання на будівельному факультеті Львівської політехніки.
1943 року ув’язнена німцями у м. Львові. 1944 року за вказівкою Проводу ОУН виїжджає за кордон. 1945 року бере участь у звільненні з-під більшовицького арешту на території Чехії пораненого Ярослава Стецька. Членкиня Проводу ОУН.
Вона очолювала ОУН(б) у період 1991–2001 років. Мріяла про незалежну Україну і при першій нагоді, у 1991 році, повернулась на батьківщину.
Депутат Верховної Ради України другого, третього і четвертого скликань від виборчого округу № 89 Івано-Франківської області. Найстаріший депутат, через це відкривала засідання новообраної Верховної Ради.
12 березня 2003 року померла у Мюнхенській лікарні. Похована на Байковому кладовищі у Києві.
Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ
