У редакцію газети «Нова Зоря» завітав о. Роман Дубік, парох церкви св. Миколая с. Лучинці Рогатинського деканату. Він розповів, що в його храмі є чудотворна ікона, біля якої відбувалися зцілення у давні часи. Але найцікавіше те, що тепер, у наш час, люди знову почали зцілюватись, молячись до Лучинецької Богородиці. Вони залишають свідчення, які о. Роман ретельно збирає.
Щоб детальніше дізнатися про цю ікону, розпитуємо в о. Романа спочатку про саме село. Отож, слухаємо його розповідь…
– Лучинці на Рогатинщині – одне з багатьох невеличких сіл цього регіону. Перший храм у селі, що відоме з 1420 (за іншою версією – 1475) року, був споруджений ще в ХVІІІ столітті. Була в селі ще одна церква, але 1780 року вона згоріла, отож місцеві жителі взялися споруджувати нову. Люди хотіли, аби храм був на пагорбі, який вони зробили штучно. Це може здатися неймовірним, але дружні місцеві християни навезли для цього 2500 кінних підвод землі. Саме у цій церкві був виставлений для пошанування образ Лучинецької Богородиці.
Раніше цей образ був не в храмі, а в звичайній сільській хаті місцевої родини Миколи та Анни Кугнатів. Люди жили бідно, але були дуже побожними. Звідки в них з’явився образ — наразі невідомо. Зате знаємо, що до Божого допуску виявлення чудотворних властивостей, образ у родині був давно. Намальований на грубому папері, висів на покутті, на почесному місці. І від часу потемнів, ще й закіптюжився, бо ж у давні часи в хатах палили дровами, бувало, що кіптява від печі осідала на стінах.
За даними «Хронік парафії церкви села Лучинці», які у 1928-му році написав парох села отець Осип Яворський, перший вияв Божого промислу та чуда стався 1860-го року, коли в гості до родини прийшли їхні родичі: Гриць Татига та Анастасія Маслій. Люди, зайшовши в оселю, побожно перехрестилися у бік образу, і очам своїм не повірили: старий образ почав миттєво змінюватися й оновлюватися. За кілька секунд він став ясним та чистим.
Про це свідки чуда розповіли своїм знайомим та родичам і, звісно, місцевому священнику Антіну Величковському, який прийшов до хати Кугнатів, попросив у них образ та переніс його до церкви. Для оновленого образу виготовили гарне обрамлення та поставили у головному вівтарі над кивотом. Чутки про диво оновлення ікони швидко розповсюдилися краєм і до лучинецької церкви почали приходити сотні людей. А отець Антін через митрополичий ординаріят звернувся аж до самого Папи Римського Пія ІХ, який у 1861 році надав лучинецькому храму право повного відпусту на свята: Успіння та Покрову Богородиці і Співстраждання Пресвятої Богородиці (відзначається у 10-ту п’ятницю після Великодня). У 1906 році образ повезли до Єрусалиму. Сталося це під час одного з паломництв греко-католицьких священників та ієрархів, очолюваного Митрополитом Андреєм Шептицьким. Отець Стефан Городецький передав Лучинецький образ у руки Андрею Шептицькому, який освятив його на гробі Господньому. Повернувшись додому, Митрополит Андрей поновив грамоту про відпусти, надану Папою Пієм ІХ в 1861-му році.
Прикметно, що перші власники ікони Микола та Анна Кугнати після чуда оновлення образу подарували власну землю громаді села. А це на той час був неабиякий вчинок. Згодом на місці їхньої хати місцевий житель Петро Рутило спорудив капличку, в якій була точна копія чудотворного образу.
На початку ХХ століття, у роки Першої світової війни, в капличку влучив снаряд і вона розвалилася. Але знову диво: стіна, на якій висіла копія Лучинецької Богородиці, залишилася неушкодженою, як і сам образ. А згодом і в церкву, де зберігався оригінал ікони, влучило аж п’ять снарядів, і знову все згоріло. Вісім осколків зосталося у кивоті, проте вціліли Святі Тайни, а давнє Євангеліє прошило одним осколком. До речі, це Євангеліє нині можна побачити у лучинецькій церкві святого Миколая.
Від 1920 до 1940-их років у Лучинцях три рази в рік відбувалися велелюдні прощі. Згодом була Друга світова війна, часи радянського атеїзму, і відпустове місце занепало. Але в часи Незалежності України воно відновилося. На початку 2000-их, коли ікона висіла на стіні храму, її не можна було зафіксувати на фото. Це намагалися робили паломники, місцеві жителі та навіть професійні фотографи. Проте, коли образ зняли, і він став, так би мовити, ближче до людей, відобразити його на світлинах — можна, – розповів парох лучинецької церкви св. Миколая о. Роман Дубік.
Але найцікавіші, звісно, свідчення, які лучинецький священник нам привіз.
***
«В одній із газет я прочитала про Лучинецьку ікону, про те, що вона зцілює від ран та шкірних хвороб. У мене на той момент були серйозні проблеми жіночої репродуктивної системи. Я помолилась до Лучинецької чудотворної ікони Пресвятої Богородиці, світлина якої була в газеті. Через якийсь час я пішла до лікаря. Його діагноз: здорова!».
Олеся Філіпович.
2015 р.
***
22 серпня 2016 року минув рік після страшної автомобільної аварії, в якій мій син Богдан отримав важку черепно-мозкову травму. Місяць перебував у комі. Лікарі боролись за життя, але надія була лише на Бога. Коли над сином у лікарні помолився священник, то його артеріальний тиск із 180 став 123. Його стан покращувався з кожним днем. А коли сина виписували з лікарні, то всі дивувались, що він так швидко одужав. Душпастир часто навідувався до нас додому, де продовжував молитись над сином за посередництвом Лучинецької чудотворної ікони.
Богдан уже півроку на роботі. Радіє життю, дякує Господеві та Пресвятій Богородиці. Ми переконані, що щира молитва і тверда віра допомогли нам у безнадійних обставинах.
Ольга Савчук.
2016 р.
Підготувала Юлія БОЄЧКО.
Підпис під іконою: Чудотворна ікона, освячена 1906 року на Гробі Господньому митрополитом Андреєм Шептицьким.
