20 років – це час, за який встигло народитись, вирости, піти до школи та університету нове покоління. І це покоління, яке зачиналось уже в Незалежній Україні, яка, лише стаючи на ноги після довгого та нещадного панування атеїстичного режиму, удостоїлась прийняти на своїх стражденних землях високодостойного гостя з Ватикану – Главу Католицької Церкви, Святішого Отця, а тепер уже святого Івана Павла ІІ.
Наприкінці червня 2021 року минає 20 років від цієї історичної події, коли на переломі тисячоліть до України з офіційним візитом завітав намісник апостола Петра, Вікарій Христа і просто людина, яка ціле своє життя присвятила відданому служінню Богові та Його Церкві.
Безпосереднім учасникам зустрічі з Папою Римським, мабуть, на все життя закарбувались у пам’яті та серці ці неповторні, емоційно насичені та духовно багаті миті, про які кожен із теплотою та приємністю згадує. Доступні, сповнені любові та ніжності промови українською мовою цього святця тамували подих багатотисячного натовпу духовних овечок, які прийшли послухати голос справжнього пастиря. Засіяне тоді Слово Боже цим великим другом України з кожним роком ще більше приноситиме свої плоди, а історики ще довго осмислюватимуть все те, що тоді відбувалось.
Кульмінацією цієї історичної події стало те, що 27 червня 2001 року у Львові св. Іван Павло ІІ проголосив 28 новомучеників УГКЦ, які загинули за віру у ХХ столітті. Всі ці блаженні були різні за походженням, вихованням, вдачею, але було щось одне, що їх об’єднувало – це вірність Богові, любов до Церкви та свого народу. Кожного з проголошених блаженних можна справді назвати тими, хто в житті знайшов своє місце та гідно реалізував своє життєве покликання. І це все їм вдалося лише тому, що вони глибоко усвідомлювали, що Господь у таїнствах Хрещення та Миропомазання кожному дарував необхідний потенціал для того, щоби, подорожуючи до неба, в земному житті не зрадити ні Бога, ні Церкву, ні народ, а також не зрадити себе.
Це гроно новомучеників, їхні життєві історії та неймовірні свідчення віри – надійний дороговказ для усіх, особливо для тих молодих хлопців та дівчат, які народились вже у вільній Україні і від яких залежатиме те, як виглядатиме держава та Церква сьогодні і в недалекому майбутньому. Саме тому приклад блаженних є чудовою мотивацією та заохоченням до того, що життя можна прожити гідно, незважаючи ні на що та інколи всупереч дуже важким життєвим обставинам.
Той факт, що 26 червня 2001 року, незважаючи на складні погодні умови, постать святого Івана Павла ІІ притягнула до себе десятки тисяч молоді, свідчить про те, що молодь завжди тягнулась до тих, хто живе правдивим та автентичним життям. А проголошення наступного дня новомучеників було ніби продовженням зустрічі з молоддю Святішого Отця, який чітко дав зрозуміти: «ось приклад, який треба наслідувати, щоби в житті бути успішними. А по-справжньому успішними можуть бути лише ті, хто таким хоче бути з точки зору Вічності».
Розуміючи важливість постатей цих святих чоловіків і жінок, яких св. Іван Павло ІІ проголосив блаженними, Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ на своєму офіційному сайті запустив новий проєкт під назвою #НашимБлаженним20, а на сторінках газети «Нова Зоря» друкуються статті під рубрикою «Новомученики ХХ століття», в яких читачі знайомляться з їхніми життєвими історіями.
«Не боятись жити тут і зараз, не боятись брати на себе відповідальність за своє життя та за життя своєї Церкви й держави і не боятись бути веденими Святим Духом» – так, мабуть, в один голос промовили б усі святі до сучасної молодої людини.
о. Володимир МІСТЕРМАН.
