Внебовзяття Пречистої Діви Марії нагадує кожному з нас про те, що призначенням кожного з нас є прослава у Господі, незважаючи на щоденні труди та випробування. На це звернув увагу Папа Франциск під час недільної зустрічі з вірними, що збіглася з Марійським святом.
Як щонеділі, також і 15 серпня 2021 року численні римляни та паломники з інших частин Італії та світу, зібралися опівдні на площі Святого Петра у Ватикані, аби послухати повчання Святішого Отця та разом з ним помолитися до Пресвятої Богородиці. А особливістю цієї молитовної зустрічі стало те, що вона збіглася з урочистістю Внебовзяття Пречистої Діви Марії, коли під час літургії читається євангельський уривок, що містить Величальну пісню Богородиці, яку Папа Франциск назвав «фотографією» Божої Матері, Яка «радіє в Бозі, бо Він зглянувся на покору Своєї слугині».
Низькі при землі, щоб дістатися неба
Промовляючи до прочан, Єпископ Риму, насамперед, наголосив на тому, що «покора є таємницею Марії», є тим, що «привернуло на Неї Божий погляд». Людське око шукає велич, піддається засліпленню тим, що показне. Бог же «дивиться не на зовнішнє, а на серце» та «зачаровується покорою».
«Сьогодні, дивлячись на внебовзяту Марію, можемо сказати, що покора — це дорога, що веде до неба», — сказав Папа, звернувши увагу на етимологію слова «humilitas» (покора), що походить від латинського «humus», що означає «земля». Парадокс, за його словами, полягає у тому, що аби дійти до висот, до неба, потрібно «залишитися низькими, як земля». Та й Ісус навчає: «Хто впокорюється, буде вивищений». «Бог не вивищує нас через наші обдарування, багатство чи хвальбу, але через покору. Бог закоханий у покору. Бог вивищує того, який понижується, який служить», — додав він, зауваживши, що Марія називає Себе «слугинею».
Зробити місце для Бога
У цьому контексті Святіший Отець запропонував: «Отож, сьогодні можемо запитати себе: як у мене з покорою? Чи шукаю визнання з боку інших, самоствердження та похвали, а чи думаю про те, щоб служити? Чи вмію слухати як Марія, чи постійно балакаю? Чи вмію зробити крок назад, погасити сварки й суперечки, а чи стараюся лише першенствувати?».
Наступник святого Петра підкреслив, що «у своїй незначності», Марія «першою здобула небо». Секрет Її успіху полягає в тому, що Вона «визнавала Себе незначною, потребуючою». «Лише той, хто вважає себе нічим, із Богом спроможний отримати все. Лише той, який спорожняє себе від себе, наповнений Ним. А Марія „повна благодаті“ саме через свою покору», — підкреслив проповідник, додавши, що також для нас покора є «відправною точкою» нашої віри. Бо потрібно бути «вбогими духом», тобто, «потребуючими Бога».
Святість серед буднів
«Чимось прекрасним є замислитися над тим, що найсмиренніше і найвище створіння в історії, перша, що здобула небо всім своїм єством, душею та тілом, провела життя, менш більш, серед домашніх стін, провела життя в звичайності, в покорі. Дні Повної благодаті не були надто блискучими. Чергувалися часто однакові, без галасу: ззовні не було нічого надзвичайного. Але на Ній завжди спочивав Божий погляд, захоплений Її покорою, готовністю, красою Її серця, якого ніколи не торкався гріх», — вів далі Папа, наголошуючи на тому, що це «велике послання надії для кожного з нас», для кожного, хто «переживає однакові дні, сповнені трудів і часто важкі». Марія нагадує, що Бог кличе кожного «до цього призначення у славі».
«Це не просто гарні слова, але правда. Це не радісний кінець, витворений мистецтвом, побожна ілюзія чи фальшива втіха. Ні, це істина, це чиста дійсність, жива та справжня дійсність, як внебовзята Богородиця. Вшануймо Її сьогодні з любов’ю дітей, святкуймо радісні, але покірні, натхнені надією одного дня бути з Нею в небі!» — закликав Папа, додавши: «І помолімося до Неї, щоби супроводила нас дорогою, яка від землі веде до неба. Нехай нагадує нам, що таємниця цього шляху міститься в слові покора».
