Нещодавно паломницька група в складі 24 осіб, яку очолював отець Порфирій ЧСВВ, який служить у Підгірцях на Львівщині, повернулась із прощі святими місцями Туреччини. Про цю країну та її особливі місця ще жодного разу не писав наш часопис. Отож, подорож розпочалась із храму Царя Христа в Івано-Франківську, куди з’їхались паломники Прикарпаття. Помолившись спільно під час Святої Літургії, вирушили в далеку країну.
Загадкове і величне, галасливе і казково красиве, це місто розташоване між Європою та Азією, між традиційним Сходом та сучасним Заходом. Під час екскурсії українські паломники плили на кораблі по Босфору і розглядали неймовірні краєвиди. Побачили Блакитну мечеть, римський іподром, а молились у храмі св. Софії.
Палац Топкани був резиденцією султанів та центром Османської імперії протягом майже 400 років. У численних кімнатах представлені багаті колекції порцеляни, халатів, зброї, щитів, обладунків, скарби та ювелірні вироби.
Ще один день подарував знайомство з містом Кайсері. Засновник східного монашества і єпископ Кесарії Василій Великий у 370-379 роках створив тут Василіаду – церковний центр, який включав церкву, дитячий будинок, будівлі для людей похилого віку та лікарню.
Ще до християнства тут будували підземні міста, згодом уже християни вклали свою частку в їх розбудову. А коли настали часи переслідувань, то вони тут ховались. У цих містах були вентиляційні шахти, колодязі, приміщення для зберігання зерна і утримування тварин, храми, де молились. Вузькі переходи в разі небезпеки перекривались важкими круглими каменями. На даний момент виявлено близько 200 таких міст. Музей Гареме – це 10 церков і каплиць, вирізаних у печерах у ІХ-ХІ століттях.
Наступний день прощі був позначений переїздом у Каппадокію, де українці побачили підземні міста. На календарі було 1 серпня, день св. Макрини – сестри св. Василія Великого. Отець Порфирій служив Святу Літургію під відкритим небом, оскільки печерний храм є музеєм і там не дозволено служити.
В день пророка Іллі прочани разом із о. Порфирієм піднялись у небо на повітряній кулі на висоту 930 метрів. Отець-василіянин порівняв цей політ із тим, як св. Ілля піднімався в небо на колісниці. З висоти пташиного польоту прочани побачили висічені в скелях будинки та зустріли схід сонця.
Вразила паломників Міра Лікійська – земля святого Миколая. Це місто Демре, де народився, жив і проповідував до смерті Миколай Чудотворець. На жаль, його мощі зберігаються не тут, а в м. Барі (Італія).
Прочани відвідали басейн Клеопатри, плавали в термальних водах м. Памуккале. Це місто є важливим для християн, бо його відвідували апостоли Ісуса Христа. І саме в ньому було убито святого Филипа.
В останній день паломники побували в мечеті на гробі українки Насті Лісовської (Роксолани), яка була дружиною султана Сулеймана. Вона за життя займалась великою благодійністю, будувала будинки, куди могли прийти бідні й отримати допомогу. Отець Порфирій відчув велику тугу Роксолани, що християни про неї забули, за неї не моляться. Завдяки їй на довгий час припинились напади на наші землі турків і татар, тому потрібно згадувати її в наших молитвах.
Кожен день українці брали участь у Святій Літургії, яку прикрашали своїм співом Наталя Байдак, керівничка хору «Феліціо» з м. Надвірна та Михайло Понайда. В тиші, яка наповнювала храми, де молились прочани з України, відчувалась присутність Господа. Як подув легкого вітру, вона приносила мир і спокій.
Цю благодать паломники відчули і після повернення в Україну – в Соборі Успіння Пресвятої Богородиці м. Чернівці, де їх гостинно прийняв Владика Йосафат Мощич та розповів про благодаті чудотворного образу «Надії безнадійних».
Юлія БОЄЧКО.
