Цього року, дякувати Богові, навчальний рік розпочався вчасно, в багатьох школах відбулись святкові лінійки і традиційний перший урок. А далі навчальний процес потік за звичним графіком. Однак, уже після двох тижнів навчання батьків знову лякають закриттям шкіл та карантином.
Але поки що батьки тішаться звичним ритмом школярів, які неохоче прокидаються вранці та прямують до школи. І вже після перших домашніх завдань та самостійних вдома стало чути класичне нарікання: «Не хочу йти до школи!». Деякі батьки на такі нарікання просто не звертають уваги, інші ж нервуються чи взагалі сварять дитину. Ми поспілкувались із вчителем та психологом, щоб дати певні поради батькам, аби навчальний процес проходив без стресів як для школярів, так і для дорослих.
Поради педагога:
Якщо дитина каже, що їй важко починати навчання і повертатись до школи, не заперечуйте цієї думки, адже в душі ви добре розумієте свою дитину, підтримайте її емоції і скажіть, що розумієте її почуття. Обійміть і пообіцяйте, що ви завжди будете поруч, щоб допомогти у всьому!
Діти люблять ходити до школи насамперед задля зустрічей зі своїми друзями. Пояснюйте дітям, що школа – це простір не лише для розваг та ігор. Як батьки ходять на роботу, так само й навчання у школі – це праця, яка часом може бути нелегкою.
Реально оцінюйте можливості своїх діток. Не «тисніть» на них! Як наслідок цього тиску ви побачите виправлені дитиною у щоденнику оцінки, дзвінки класного керівника. Реакція батьків тоді є дуже травматичною для дітей, тому вони починають обманювати, приховувати, віддалятися від батьків. А втратити довіру дитини… Що може бути гіршим у наш непростий час? Не вимагайте від них більшого, ніж вони можуть осягнути. Пам’ятайте, що самооцінка, внутрішній спокій дитини, які неодмінно впливають на здоров’я дитини, незрівнянно цінніші за її небажання чи неспроможність порадувати батьків високими балами у цей конкретний момент навчання. Хіба ви не погодитеся з тим, що усі ми знаємо: жага до знань приходить дещо згодом. Багато учнів «підтягують» свої досягнення у старших класах чи навіть у коледжі. Не секрет також, що багато з тих, хто у школі не міг похвалитись відмінними успіхами, стають успішними в житті.
Розмовляйте зі своїми дітьми! Так, шановні батьки, ви працюєте, втомлюєтесь, не маєте для цього ні сил, ні часу… Це зрозуміло. Але зрозумійте і те, що саме в довірливих розмовах з батьком, який є авторитетом для дитини, в душевній бесіді з мамою формується майбутнє дитини, її самоповага, здатність реалізувати себе у житті. А вчитися, як відомо, ніколи не пізно! Коли я кажу «розмовляйте», маю на увазі не лише монолог батьків. Вчіть своїх малят висловлювати власні емоції і настрій. «Мені сумно, бо…», «Я почуваюся невпевнено, бо….». Ці «Я – висловлювання» важливі навіть і для нас, дорослих. На жаль, нас свого часу цього не вчили ….
Наталія Михайлівна, класний керівник 9-А класу.
Поради психолога:
На початку навчального року варто поговорити з дитиною, дізнатись, що вона очікує від цього року, що вона хотіла б здобути та навчитись, закінчивши навчальний рік. Висловлені дитиною думки й наміри варто десь занотувати, а по можливості зробити таку собі пам’ятку на стіну із задуманими планами, а в кінці навчального року підсумувати.
Сьогодні більшість батьків стурбовані тим, що діти весь свій вільний час проводять за комп’ютерними іграми. Тому нам, батькам, варто почати розмовляти трішки їхньою мовою. Наприклад, запропонувати дитині такий собі челендж! Пройди певний рівень за рік – отримай бонус. Окрім того, не забуваймо і про маленькі матеріальні премії, подаруночки за пройдені «рівні». Знаю, що деякі батьки за гарні оцінки видають дітям символічну матеріальну премію (10, 20 грн) для заохочення. Кожна сім’я може вносити свої правила, але маємо пам’ятати про те, що наші діти не вчаться заради оцінки, а заради знань. Ідеально, коли в дитини є внутрішня мотивація і їй цікаво від самого процесу навчання, від того, що, доклавши більше зусиль, вона досягла більше успіхів. Якщо дитина має труднощі у вивченні англійської мови, то мама може спробувати разом з дитиною перекласти улюблену пісню чи улюблений мультфільм на англійську. Батькам також варто заохочувати дітей брати участь у різних програмах, заходах, які організовують волонтери з-за кордону, даючи можливість розмовляти англійською з native speakers (носій мов).
Окрім того, навчатись можна цікаво, знаходячи інформацію в інтернеті, цікаві приклади, як їх ровесники завдяки наполегливому навчанню та цікавим ідеям стали успішними. Наприклад, можна розповісти про Валентина Фречка із Закарпаття, який, ще будучи школярем, винайшов технологію виробництва паперу з опалого листя. Тепер він удосконалює свою ідею на Житомирському картонному комбінаті, а підприємство натомість розглядає перспективи розвитку його винаходу. Зараз Валентин – другокурсник Київського національного університету ім. Т. Шевченка за спеціальністю «Біотехнології та біоінженерія». Про його проєкт виготовлення паперу з опалого листя добре знають за кордоном завдяки численним перемогам на міжнародних конкурсах.
Сьогодні є багато можливостей та засобів для заохочення наших діток до навчання, але маємо пам’ятати, що батькам потрібно бути в контакті з дитиною, розмовляти з нею, з’ясувати, чому їй цікавий або не цікавий той чи інший предмет. Можливо, ваша дитина просто втомлена чи переживає через сварку з товаришем. Розмовляючи з дітьми, розповідайте історії з вашого дитинства та шкільного життя. Розказуй те також про свої труднощі в навчанні, можливо й невдачі. Зазвичай діти дуже люблять слухати про дитинство своїх батьків.
Та варто пам’ятати, що й батькам потрібно бути в ресурсі. Якщо ви знервовані, втомлені, тоді ви не помічаєте дитини, автоматично питаєте про справи в школі, але не слухаєте відповіді.
Тому ще раз раджу: говоріть зі своїми дітьми, не просто їх слухайте, але чуйте їх, з’ясовуйте їхні інтереси, їхні потреби. Не вимагайте від дитини успіху з усіх предметів: якщо дитині не вдається математика, варто спрямовувати її в гуманітарний напрямок. Маємо навчати наших дітей не боятися помилок чи поганих оцінок, а запевнити дитину, що ви завжди будете на її боці й допоможете вирішити ті чи інші труднощі.
Юлія КОВАЛЕЦЬ, психолог «Карітас – Івано-Франківськ».
Розмовляла Віра БІЛА.
