Доброта законної дружини чоловіка, з яким Ольга Сидорак жила в гріху, врятувала її від аборту.
Зараз жінки жартують, що в них «спільний» син Марко. Йому вже 31 і він викладає теологію в університеті та дуже часто відвідує костел і церкву. Живуть усі в Польщі. Щоразу на день народження сина Гелена та Ольга пригадують непросту історію його народження.
…Із майбутнім батьком свого сина, поляком Ярославом Тачинським, Ольга познайомилася у Львові на ринку. Випускниця політехніки з дипломом інженера торгувала турецьким одягом, бо не могла знайти гідної роботи. Це були буремні 1990-ті. Тоді ринок виручав усіх – від професора до прибиральниці. Здавалося, що вся Україна тоді вийшла на торговицю… Статний чорнявий молодик з Польщі купив у Ольги джинси. Молоді люди розговорилися. Ольга добре знала мову, бо її дідусь Адам був поляком. За кілька хвилин бесіди Ярослав галантно запросив панянку на філіжанку кави. Далі все вихором закрутилося: подарунки, подорожі до різних міст (Ярек торгував котлами, тому багато їздив Україною) та, здавалося, неземне кохання.
Згодом Ольга дізналася, що чекає від коханого дитину. Чоловіка ця новина не втішила.
«Знаєш, ти ще молода, — обережно почав розмову Ярек. — Ще матимеш дітей, та, вочевидь, не зі мною. У мене бізнес не клеїться, незакінчений ремонт у квартирі, із родичами стосунки погані, а тут ще й дитина. Ні, мені такого «щастя» не треба. Ось гроші, ти знаєш що робити і як позбутися «проблеми».
Усю ніч Ольга проплакала, а Ярек спокійно спав. Уранці, навіть не попрощавшись, залишив кохану в готелі чужого міста і поїхав. Та Ольга була наполегливою, далися взнаки кілька років торгівлі та уміння виживати і знаходити вихід з будь-якої ситуації. Жінка вирішила боротися за своє майбутнє щастя. Отож, знаючи адресу коханого, поїхала до Польщі, де, як вона думала, познайомиться з батьками та родичами Ярослава, розкаже їм про дитину. І вони спільно вже вмовлять чоловіка одружитися. «Яка ж я була нерозумна і наївна…», — продовжує, змахуючи сльозу, Ольга.
…Двері у квартиру Ярослава відчинила білява струнка жінка. На запитання, де Ярек, відповіла, що… чоловік у закордонному відрядженні.
«А то як? Ярек… він… хіба… одружений? Але він ніколи мені не казав, що в нього є жінка, — ридаючи, ковтала слова Ольга, сидячи на кухні, куди її запросила господарка квартири. – Він розказував, що давно мав стосунки з якоюсь жінкою, але вже років зо п’ять як самотній, і я — його єдине кохання. А воно он як! Все, не буде ніякої дитини, я зроблю аборт».
Гелена (так звали білявку) також була неабияк здивована, спантеличена і зла на чоловіка, який уже раз зрадив її, але на колінах клявся, що більше такого не буде. Вона й пробачила. Про це розповіла… суперниці. «А про аборт, якщо не брешеш, що при надії, забудь. Це великий гріх, ти уб’єш своє маля і погубиш свою душу. Якби я могла мати дітей, то я б народжувала стільки, скільки Бог би дав. Та, не судилося… Я ніколи не буду матір’ю».
«Он ти яка «добра», про душу говориш. Краще би чоловіка при собі тримала, аби не валандався світами і не зводив з розуму жінок, які хочуть родини, сімейного щастя!», — кричала з відчаю Ольга, очікуючи великого скандалу.
Гелена мовчала, лише щось тихо шепотіла й перебирала в руках зернятка вервиці. За мить різко обернулася до Ольги та сказала: «Я тебе благаю, не роби дурниць, народжуй! А якщо не захочеш дитини чи не маєш коштів і можливостей або навіть бажання її виховувати, то віддай мені. Повір, це дитя буде найщасливішим у світі. Якщо хочеш, залишайся наразі в Польщі, щось придумаємо».
«Не пропонуй мені таке, бо можу залишитися. Мене в Україні з незаконним дитям ніхто не чекає. Батьки з дому виженуть. Свого житла я не маю, тому, якщо народжу, то залишу в дитбудинку», — не вгавала жінка.
Проте Гелена була сповнена рішучості і не збиралася відмовлятися від своїх слів.
«Не знаю, чому я погодилася. Напевно, це молодість і довіра, що одразу виникла до Гелени. Для багатьох людей це може видатися абсурдним. Але я залишилася», — продовжує жінка.
Незабаром Гелена розлучилася з Яреком, влаштувала Ольгу прибиральницею у два магазини, де та працювала майже до пологів, бо здоров’я дозволяло, та допомагала оплачувати за житло. Коли Ольга народила сина, Гелена стала хресною дитини і роками дбала про Марка. Ользі допомога колишньої суперниці, а тепер подруги і вже родички знадобилася, бо син до 12 років часто хворів. Здолати недуги допоміг спорт. Марко став добрим бігуном. І Ольга з Геленою навіть думали, що вболіватимуть за нього на світових чемпіонатах. Однак син сказав рідній і хресній матерям, що хоче стати теологом. Для жінок його рішення було несподіваним, хоча вони часто ходили разом до костелу і греко-католицької церкви, але Марко особливою ревністю до молитви і побожністю не вирізнявся.
«Богові потрібні ми всі, і ми всі — різні, — філософствував з усмішкою Марко перед матерями. — Мене Господь привів на цей світ дивною дорогою. Дав мені маму Гелену, змінив життя мамі Олі. І, я впевнений, що Він, Всемилосерний, просить мого безпутного батька, в якого є вже третя ім’я. Тож я повинен Йому також віддати взамін щось чи когось, ну, словом – себе».
Зараз Марко викладає теологію в університеті, є учасником руху «Pro lafe»: розповідає студентам про цінність людського життя, відповідальне материнство і батьківство, молиться за те, аби жінки, які хочуть позбутися дітей в утробі, не робили цього. Рідна і хресна матері підтримують його, вірять, що Марко врятує не одне життя, як свого часу Бог врятував його.
Сабіна РУЖИЦЬКА.
