Нещодавно завершився візит Папи Франциска до Словаччини. Візит був насичений подіями та зустрічами. Папа порушував ряд важливих питань сьогодення, кожна його промова, кожна проповідь була насиченою та дуже змістовною.
Але до написання цієї статті мене наштовхнула саме проповідь Святішого Отця, яку він промовив у м. Пряшів, очоливши Божественну Літургію святого Йоана Золотоустого. Оскільки греко-католики Словаччини дотримуються григоріанського календаря, за яким 14 вересня відзначалося свято Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього, то Папа Франциск розпочав свою проповідь такими словами: «Ми проповідуємо Христа розп’ятого — ганьбу для юдеїв і глупоту для поган, а для тих, що покликані, — чи юдеїв, чи греків, — Христа, Божу могутність і Божу мудрість (1 Кор. 1, 23-24)». А далі Папа продовжував роздумувати над значенням хреста в житті християн, а також над тим, як часто ми неправильно розуміємо та використовуємо це святе знамено.
Папа Франциск підкреслив, що розп’яття можемо побачити скрізь: у храмах, вдома, хтось носить його на шиї, хтось – у кишені. Але це не матиме сенсу, якщо ми не зупинимось, щоб подивитися на Розп’ятого, щоб відкрити перед Ним своє серце. Святіший Отець пояснив, що той, хто носить хрест не лише на шиї, але й у серці, не вбачає ні в кому ворога, а всіх вважає братами та сестрами, за яких Христос віддав своє життя. Він не шукає власних інтересів, вдаючи побожного: бо це була б релігія дволичності, а не свідчення розп’ятого Бога.
Ось ці останні слова змусили мене особливо замислитись: що ж то мало б означати: «шукати власних інтересів, вдаючи побожного»?..
Сьогодні стало досить популярним використовувати іншомовні терміни, на кшталт «бренд», «тренд», надаючи нашій розмові сучасності. Нерідко, щоб розмовляти з молоддю їхньою мовою, навіть священники почали використовувати новітні термінології, щоб іти в ногу з часом. Тому і я в своїй статті спробую використовувати ту ж термінологію. Отож, перефразовуючи слова Папи, хто сьогодні використовує бренд «християнин» у своїх приватних справах, чинячи не просто гріх, але й пряму шкоду цілій вірі, яку сповідують послідовники Христа. Продовжуючи використовувати сучасну термінологію, можна сказати, що Ісус Христос є засновником цього бренду, а сотні мучеників, святих та просто практикуючих християн своїм побожним життям зробили так, що християнство не зважаючи на всі сьогоднішні приховані утиски залишається популярним серед людей. Опитування українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова про релігію в Україні демонструє те, що упродовж усього періоду досліджень українське суспільство показує досить високий рівень релігійності: зокрема, станом на кінець 2010 р., порівняно з 2000 р., число громадян, які визнають себе віруючими, зросло з 58 до 71%. Надалі, впродовж 2010-2020 рр. частка віруючих серед дорослих громадян України становила в середньому 70%.
У нашій свідомості християнин – цей той, хто сповідує цінності любові, прощення, у кожному ближньому бачить брата чи сестру. Сьогодні, як ніколи, ми часто чуємо про необхідність громадянської та соціальної активності християн. Однак трапляються непоодинокі випадки, коли люди ідентифікують себе християнами в потрібній ситуації, а якщо справа обертається в іншу сторону, – стають поруч із гонителями Христа. Сьогодні трапляється так, що серед тих, хто активно в соціальних мережах бореться проти християнської етики в школах, на Великдень побожно освячують паску біля церкви. Більшість політиків (особливо перед виборами) активно починають відвідувати храми та богослужіння, а потім Христові принципи та заповіді десь відсуваються вбік, стаючи не актуальними до наступних виборів.
Та не потрібно заглядати далеко. Як часто у соцмережах ми так гарно публікуємо духовні роздуми, але чомусь виглядає так, що рекламуємо вже свій особистий «бренд», а не Христа. І коли молода людина у цьому всьому хаосі суперечливих понять та підмін цінностей намагається віднайти істинних послідовників Христа, то залишається збитою з пантелику. Або ж ще гірше – просто розчарованою. А християн ототожнює з тими, хто просто шукає в цій вірі тільки особистого інтересу та «лайків».
Отож потрібно бути пильними і вміти відсіяти зерно від полови. Надзвичайно важливо вміти дивитись у суть речей. Епохи можуть змінювати форми комунікації, методи християнського служіння, однак віра має залишатися незмінною, як і принципи, що стоять на вічних цінностях. І коли ви раптом почуваєтесь спантеличеними і не можете для себе знайти відповідь на запитання: чи ця людина, яка так красиво говорить про Христа, є справжнім християнином, то шукайте підказки у Святому Письмі: «По плодах їхніх пізнаєте їх», як і справжнього християнина – по його ділах та вчинках, адже «Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! — увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного» (Мт. 7; 16, 21).
Віра БІЛА.
