Зустрічаючись з паломниками в останню неділю жовтня, Папа Франциск поділився думками про те, якими повинні бути стосунки з Божим словом, що не повинно залишатися мертвою літерою, але перемінювати серце.
Боже слово не можна приймати як будь-яку новину з газетної хроніки, його слід повторювати, засвоювати та зберігати. Поведінка книжника під час розмови з Ісусом стала нагодою для Папи Франциска поділитися перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 31 жовтня 2021 р., думками про те, яким повинно бути наше ставлення до Божого слова.
У дванадцятій Главі Євангелії від Марка читаємо, як один книжник підійшов до Ісуса та запитав: «Яка перша з усіх заповідей?». Ісус відповів, цитуючи Писання та стверджуючи, що першою заповіддю є любити Бога, природним наслідком чого є друга: любити ближнього як себе самого. Почувши відповідь, книжник сказав: «Добре, Учителю: ти сказав по правді, що він – Єдиний, і що нема іншого, крім нього. А й що любити його усім серцем, усім розумом та силою всією, й любити ближнього, немов себе самого, – це більш, ніж усі всепалення та жертви».
«Пережовувати» слово
Святіший Отець звернув увагу на те, що, висловлюючи свою згоду, цей книжник відчув потребу повторити слова Ісуса. Це особливо вражає, коли взяти до уваги, що Євангелія від Марка відзначається дуже стислим стилем. Тож який сенс цього повторення? «Це повторення є повчанням для нас, що слухаємо. Бо Господнє слово не може прийматися як будь-яка новина з газетної хроніки: Господнє слово потрібно повторювати, засвоювати, зберігати», – сказав Наступник святого Петра, зауваживши, що в монашій традиції існує «сміливий але дуже конкретний» вислів: Боже слово потрібно «пережовувати». Можна сказати, що воно є «настільки поживним», що повинне досягнути кожної сфери, «відлунювати в нас». Бо коли «існує ця внутрішня луна», це означає, що Господь мешкає в нашому серці.
Не залишати мертвою літерою
«Дорогі браття й сестри, Господь шукає не стільки вправних коментаторів Писань, як слухняні серця, які, приймаючи Його слово, дозволяють перемінити себе зсередини», – вів далі Папа, повторюючи своє заохочення постійно мати під руками Євангелію, читати та перечитувати її. Бо коли це чинимо, то Ісус, Слово Отця, «входить до нашого серця», стаючи близьким до нас, а ми стаємо спроможними приносити плід у Ньому. Як приклад, Єпископ Риму навів згаданий уривок з Євангелії: не вистачить прочитати та зрозуміти, що потрібно любити Бога і ближнього. Потрібно, аби «ця велика заповідь» засвоїлася в нас, щоб не залишалася «мертвою літерою». І тоді кожен з нас може стати «живим перекладом, відмінним, але оригінальним, не повторенням, а оригінальним перекладом єдиного Слова любові, яке нам дарує Господь Бог».
Підсумовуючи, Святіший Отець заохотив наслідувати цього книжника, повторюючи слова Ісуса й запитуючи себе, чи ця заповідь насправді спрямовує наше життя. Запитувати себе на завершення дня, чи ми сьогодні любили Господа і чи зробили хоч трохи добра тим, кого випало зустріти. «Нехай же Діва Марія, в якій Боже Слово стало тілом, навчить нас приймати до серця живі слова Євангелія», – побажав він.
Приклад для священиків
Після проказування молитви «Ангел Господній», вітаючи паломників, які зібралися на площі, Папа нагадав про те, що напередодні в Іспанії були проголошені блаженними чотири священики-мученики. «Ревні та великодушні пастирі, під час релігійних переслідувань у 30-ті роки вони залишилися вірними своєму служінню, ризикуючи життям. Нехай же їхнє свідчення буде прикладом особливо для священиків», – побажав Святіший Отець.
