“На волосині”. Чому вас має цікавити кліматичний саміт у Глазго

0
5

“Ми можемо мати скільки завгодно кліматичних самітів, але жодних реальних змін з них не буде”. “Це справді дратує, коли вони говорять, але нічого не роблять”.

Такі дуже подібні очікування від СОР26 – найбільшої з часу Паризького саміту міжнародної конференції, присвяченій кліматичним змінам, – пролунали від двох дуже різних людей.

Перша цитата належить 18-річній активістці зі Швеції Греті Тунберг.

Друга – 95-річній королеві Єлизаветі ІІ, яка мала відвідати саміт у Глазго і в останній момент була змушена відмовитися через поради лікарів.

То чи варто чогось чекати від зустрічі, в якій візьмуть участь 20 тисяч людей із понад 200 країн світу? Чи зможуть їхні слова – а їх буде дуже багато – перетворитися на реальні зміни?

І чому це має нас цікавити?

Що таке СОР26 і навіщо воно потрібно?

глобальне потепління

Наша планета нагрівається. Через те, як люди отримують світло і тепло та варять метал, отримують харчі та подорожують, у повітря потрапляє багато шкідливих викидів, які утворюють ефект “плівки” над Землею, – саме тому їх називають “парниковими”.

Останнє десятиріччя було найспекотнішим за історію спостережень. Тривала посуха і незвична спека, повені і буревії, пилові бурі і лісові пожежі – для багатьох це вже не новини із далеких екзотичних країн, а те, що пережито на власному досвіді.

глобальне потепління

Останнім часом ми не лише чуємо у міжнародних новинах, що Великий бар’єрний риф біля Австралії втратив половину коралів, або що в Сибіру тане вічна мерзлота.

Пилові буревії в Україні жахають, але й стають дедалі звичнішими. А цього літа ми самі або наші близькі могли бути свідками пожеж у Туреччині та Греції або руйнівних повеней у Німеччині.

У 2015-му світові лідери домовилися вдатися до системи заходів, щоб уникнути глобальної кліматичної катастрофи і тримати потепління у певних межах.

Домовленість, що назвали Паризькою угодою або протоколом, передбачає, що потепління не має перевищувати максимум 2, а краще 1,5 градусів порівняно з тим, що було до індустріальної доби, яку принесло світові ХІХ сторіччя.

Щоб досягти цієї мети, у Парижі також домовилися скорочувати шкідливі для атмосфери викиди і “обнулити” їх до 2050 року.

Крім того, Паризькі домовленості передбачають, що сторони зустрічатимуться кожні п’ять років, тож нинішня зустріч мала відбутися ще у листопаді 2020, але завадила пандемія коронавірусу.

Обидві країни, що відповідали за підготовку саміту, Британія та Італія, були важко вражені поширенням хвороби, а виставковий центр у Глазго, де з 1 по 12 листопада проходитиме конференція, у травні 2020 перетворили на тимчасовий шпиталь для пацієнтів із Covid-19.

До того ж рік пандемії, через який відклали конференцію, приніс багато змін. Деякі з них стали прикрою несподіванкою для світових лідерів, а через цінники на харчі, пальне та платіжки – і для пересічних громадян.

Прагнення чистої енергії ⟹ ренесанс традиційного палива?

Прагнення "чистішої" енергії обернулося відновленням попиту на "брудні" вугілля та нафту
Підпис до фото,Прагнення “чистішої” енергії обернулося відновленням попиту на “брудні” вугілля та нафту

Одним із головних пунктів Паризьких угод була поступова відмова від носіїв енергії, які забруднюють повітря. Йдеться про викопані види палива – особливо вугілля і нафту. І багато країн дійсно почали активно переходити на відновлювальні джерела енергії та розвивати зелену енергетику.

Врешті, коли мова впритул зайшла про запровадження карбонових податків, до чистіших видів енергії став схилятися і Китай, понад половина економіки якого залежала від енергії, виробленій на вугіллі.

Будівництво нових “зелених” потужностей – справа не така швидка і легка навіть для Китаю. Там почалися обмежувати постачання, а згодом і відключати електрику.

Так сформувався більший попит на відносно чистіший газ. І газ став дорожчати, аж поки ціни на нього не почали ставити щоденні рекорди, а цифри у платіжках за житло не вивели на вулиці багатотисячні протести навіть у заможній Європі.

І поступово навіть там почали повертатися до “неполіткоректного” вугілля.

Виробництво електрики на вугільних теплових електростанціях у Німеччині, Іспанії, Великій Британії, Франції вже у вересні на понад третину перевищило показник минулого року.

вугільна електростанція
Підпис до фото,Казали, що ера вугілля позаду. Виявилося – передчасно

Що казати про бідніші країни? Навіть ті з них, що починали дивитися у бік чистішого газу, не кажучи вже про відновлювані джерела енергії, стали швидко повертатися до дешевших і брудніших – до нафти і вугілля.

Так ціни на них теж зросли до рівня, якого не було вже давно, – власне, з часів, що передували Паризькій конференції, на якій вирішили відмовлятися від викопаного палива всім світом.

Тоді всім здавалося, що ера викопаних енергоносіїв добігає кінця. Але тепер стає зрозуміло, що це не зовсім так, і що вугілля, нафта і газ “ще на багато років з нами”, як вже зауважують деякі високі учасники конференції.

Викиди скорочуються, концентрація зростає?

Через скорочення економік під час карантинів на певний час скоротилися і викиди. Здавалося, дихати стане легше, а чистіше повітря переконає скептиків у тому, що зусилля зі скорочення викидів є ефективними і вартують зусиль.

Проте напередодні саміту Метеорологічна організація ООН (WMO) заявила, що у 2020 році попри пандемію та уповільнення економік концентрація діоксиду вуглецю, метану та закису азоту в атмосфері зросла до рекордного рівня і перевищила середні показники за останнє десятиріччя.

Причина полягає в тому, що рік – далеко не той термін, коли попередні викиди можуть “розсмоктатися”. Та й нові викиди, хоч і трохи менші, все одно є величезними.

“З нинішніми рівнями концентрації парникових газів підвищення температури до кінця цього сторіччя буде значно більшим, ніж передбачені Паризькими угодами 1,5-2 градуси проти доіндустріальної доби”, – заявив генеральний секретар організації професор Петтері Таалас.

“І це не просто ще одна цифра у графіку, це матиме серйозні негативні наслідки для нашого щоденного життя та добробуту, а також для майбутнього наших дітей та онуків”, – застерігає вчений.

парникові гази

Такі висновки підтвердили і у Програмі ООН з довкілля (UNEP). Там підрахували, що із нинішнім станом речей планета нагріватиметься на 2,7 градуса за Цельсієм – з усіма руйнівними наслідками, яких варто очікувати від цього.

У UNEP також підрахували, що якщо скласти усі нинішні плани зі скорочення викидів до 2030 року, вони призведуть до їхнього зменшення лише на 7,5%.

Це і близько не стояло до того, що потрібно зробили, аби утримати підвищення температури на планеті в межах 1,5-2 градусів і відвернути кліматичну катастрофу.

Щоб зробити це, до 2030 року викиди потрібно скоротити щонайменше на 55%, – як кажуть, відчуйте різницю.

Несподіваний, але логічний витік

Ще однією несподіванкою напередодні саміту став витік документів, який засвідчив, що деякі країни намагаються вплинути на групу вчених, які працюють під егідою ООН і досліджують питання, пов’язані зі змінами клімату.

Витік складається із понад 32 тисяч документів від урядів, компаній та інших зацікавлених сторін, надісланих до IPCC – міжурядової групи ООН зі змін клімату, яка мала надати свої оцінки того, як різні чинники впливають на глобальне потепління.

Мета тиску – применшити важливість відходу від викопаних видів палива.

Серед країн, яких помітили у таких діях, називають Саудівську Аравію, Австралію та Індію.

Як і в багатьох інших питаннях, тут варто стежити за грошима. Саудівська Аравія є провідним світовим експортером нафти. Австралія – найбільшим експортером вугілля. Індія – другим після Китаю споживачем вугілля у світі.

Крім того, витік показав, що деякі багаті країни ставлять під сумнів вже, здавалося б, погоджену необхідність допомагати біднішим країнам переходити на відновлювані джерела енергії. Серед таких фігурує Швейцарія.

Про що говоритимуть лідери і як це стосується нас?

Загадкова абревіатура – CОР26 – розшифровується як Conference of parties або Конференція сторін, і це 26-та міжнародна кліматична конференція під егідою ООН. Перша відбулася у 1995 році. А під час нинішньої країни мають “звірити годинники”: подивитися, наскільки виконуються цілі Паризького протоколу і визначитися, що треба робити далі.

Очікують, що крім оцінок того, що вдалося і чого не вдалося зробити з часу підписання Паризького протоколу, ми також почуємо низку новин, що впливатимуть на наше повсякденне життя.

Наприклад, у Глазго можуть погодити нові вимоги для авто на бензині або швидший перехід до електромобілів – поступово, але впевнено вони з’являються і у наших буднях.

Електрокари могли їздити нашими дорогами вже від кінця ХІХ сторіччя, але тоді обрали бензин
Підпис до фото,Електрокари могли їздити нашими дорогами вже від кінця ХІХ сторіччя, але тоді вибір був зроблений на користь бензину

Або може йтися про пришвидшення відмови від вугілля як палива. Наприклад, через запровадження так званих карбонових податків, коли продукцію, вироблену на брудних носіях енергії, можуть обкласти додатковим митом.

Ця тема може виявитися дуже гарячою з огляду на те, що у багатьох країн світу, включно з Україною, щодо вугілля є свої інтереси. І це довів витік документів напередодні саміту.

Ще однією гарячою темою саміту мають стати гроші. У 2009 році на кліматичній конференції у Копенгагені багаті країни погодилися, що до 2020 зможуть щороку виділяти до 100 млрд доларів бідним країнам на перетворення, потрібні для боротьби із глобальним потеплінням.

Але перед самітом з’ясувалося, що цієї мети не досягнуто. Більше того, таких показників вдасться досягти не раніше 2023 року.

Клімат і гроші

І це дає право біднішим країнам справедливо запитувати, з чого б, наприклад, їм припинити використовувати брудніші, але дешевші енергоносії, і почати будувати дорожчу “зелену” інфраструктуру.

Хто приїде і чому це важливо?

Оцінюючи, чи буде конференція успіхом чи провалом, організатори багато уваги приділяли тому, хто приїде у Глазго.

По-перше, від самого початку і до кінця залишалася інтрига довкола присутності на саміті китайського лідера Сі Цзіньпіна. Китай є найбільшим забруднювачем повітря планети, а також одним із найбільших інвесторів у видобуток вугілля – як у себе в країні, так і за кордоном.

З одного боку, китайський лідер не залишав країну відтоді, як почалася пандемія коронавірусу, а у жовтні сам заявив, що не зможе приїхати на саміт у Глазго. З іншого – “Схід – справа тонка”, і підлеглі Сі Цзіньпіна не виключали його приїзду до останнього. Але згодом повідомили, що він приєднається до саміту у відеоформаті.

Проте без фізичної присутності китайського лідера досягнення будь-яких серйозних угод щодо скорочення викидів для багатьох виглядає примарним.

Так само до останнього очікували, що на саміті буде президент Росії Володимир Путін, хоча він певний час тому заявив, що не приїде, але назвав кліматичні зміни “важливим пріоритетом” для Росії.

Від літа цього року Росія, яка успішно добудувала “Північний потік-2” і хоче його так само успішно сертифікувати, обмежувала поставки газу до Європи, аж поки ціни на європейському ринку не перевищили 2 тис. доларів за тисячу кубів.

За тиждень до початку конференції британський прем’єр Борис Джонсон говорив із Володимиром Путіним і про саміт у Глазго, але отримав відповідь – президент Росії не приїде.

Політикам не завжди легко підтримувати кроки, що запобігають змінам клімату. За ними - виборці
Підпис до фото,Політикам не завжди легко підтримувати кроки, що запобігають змінам клімату. За ними – виборці

Багато обговорювали й присутність чи відсутність австралійського прем’єра Скота Моррісона, – про інтереси Австралії у видобутку вугілля дивіться вище. Після тижнів вагань він заявив, що приїде у Глазго.

На саміті буде і президент США Джо Байден. Його попередник Дональд Трамп вирішив, що США – поки що найпотужніша економіка світу – вийдуть із Паризької кліматичної угоди. Одразу після обрання на посаду президента Байден виконав одну зі своїх виборчих обіцянок і повернув країну в рамки міжнародної кліматичної угоди.

Але, виглядає, більшою проблемою може стати не те, хто приїде чи не приїде на саміт, а те, що багато країн не хочуть чи не можуть суттєво вплинути на обсяги своїх викидів в атмосферу, та й з плануванням скорочення викидів чи переходом на чистіші види енергії є проблеми.

“На волосині”

Результати саміту, так само, як і майбутнє планети, "тримаються на волосині"
Підпис до фото,Результати саміту, як і майбутнє планети, “тримаються на волосині”

Приклади розв’язання проблем довкілля гуртом – всім світом – вже є. Проте цього разу все може бути по-іншому.

“Все може піти не так і ми не досягнемо тих, угод, що нам потрібні, все тримається на волосині, все дуже складно, але, гадаю, (зміни) можливі”.

“Зміни відбуваються тоді, коли люди вимагають змін. Тож ми не можемо очікувати, що все відбуватиметься на конференціях”.

Ці дві цитати щодо можливих результатів кліматичної конференції у Глазго також належать дуже різним людям.

Першу зробив “господар” саміту – британський прем’єр Борис Джонсон.

Другу – звісно ж – Грета Тумберг, яка попри свій скептицизм до офіційних зібрань, використовує їх як платформу для виголошення своїх ідей.

І так, вона також буде у Глазго.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут