«Смерть усіх рівняє… Це є справа дуже природна, те, що ми відходимо з цього світу. Старші в родині дають місце молодим. Люблю смерть, бо вірую у воскресіння. Це мене стосується, бо завдяки смерті нарешті побачу Царство Небесне, яке на землі лише передбачалось, про яке я мріяв. Побачу Церкву у повній ясності, бо тут, за життя, не було повної ясності. Смерть – це великий Божий винахід!», – такими словами розпочав зустріч за круглим столом Екзарх для українців в Італії Владика Діонісій Ляхович із Апостольством Матері Божої, Покровительки Доброї Смерті. Подія відбулась останньої неділі жовтня, в день свята Царя Христа в монастирі отців Василіян м. Івано-Франківська.
Так склалось, що саме на цій парафії Царя Христа при монастирі отців Василіян у 1999 році постав центр Апостольства на всю Україну та за кордон. А на зорі Незалежності, коли лише відкрили храми, Владика, тоді будучи ще отцем Діонісієм, почав служити саме в цьому храмі отців Василіян.
Під час зустрічі виникало багато запитань, пов’язаних з доброю смертю, на які з радістю відповідав 75-річний єпископ Діонісій, ділячись великим життєвим досвідом. Владика, зокрема, сказав: «Вічне життя має свій початок тут, на землі. Людина, яка бере участь у Євхаристії, більше не вмирає. Відхід з цього світу, хоча може бути дуже болісним, справді не є смертю, а народженням до нового життя. Звичайно, кожен з нас боїться фізичної смерті, але якщо ми взяли наш хрест та йшли за Ісусом, єдналися з Христом упродовж життя, були євхаристійними, то з’єднані з Ним також у смерті – разом умираємо і разом воскресаємо».
Владика розповів апостолянам про свої терпіння, коли хворів коронавірусом. Згідно з прогнозами лікарів, він чотири дні перебував на межі між життям і смертю. Проте свою хворобу сприйняв як Божу благодать, як нагоду співстраждати з Христом, пройти Хресну Дорогу у тісній злуці з Ісусом і Страждальною Богородицею. Владика Діонісій уявляв, що тримає Їх руки і був повністю готовий на все. А коли був на межі моменту переходу, все раптом стерлось у пам’яті і він втратив свідомість…
Дуже чітко пам’ятаю ці дні Страсного тижня. За Владику тоді молились тисячі мирян в Україні та за кордоном. Ті, хто знав його особисто, плакали за ним, як за рідним батьком.
«Завдяки молитвам багатьох людей Господь повернув мене до життя, до воскресіння в цьому світі, – продовжив свою розповідь Єпископ. – Так, любов – це запорука воскресіння. Любов можна вбити, закопати, потоптати, але вона завжди встане, воскресне! Вірую у воскресіння мертвих!» – ці слова Владики Діонісія прозвучали як гімн життю.
На пам’ять про цю теплу зустріч Апостоляни подарували Владиці вишиту на Гуцульщині сорочку, диски з піснями гурту «Жива вода», книги. Солістки спільноти заспівали чимало пісень про Богородицю, Царя Христа, побажали Владиці «Многая літ» і запросили ще неодноразово бувати в Івано-Франківську, на парафії отців Василіян.
У подарунок апостолянам єпископ написав велику статтю до їхнього журналу «Світло надії» з титром «Роздуми про фізичну смерть як перехід».
Юлія БОЄЧКО.
