Сьогодні в Івано-Франківську є багато фірм, які організовують дитячі свята як на своїй території, в спеціально обладнаних ігрових кімнатах, так і з виїздом у садочки, школи чи додому. Перед днем святого Миколая вони активно рекламували свої послуги в інтернеті.
В одному з подібних оголошень йшлося про виїзд додому аніматорів, які креативно привітають малят зі святом Миколая, запропонують веселі розваги. У переліку поряд зі Святим Миколаєм були й інші можливі візитери, отож батьки могли вибирати. Оскільки я мимоволі клікнула на цю рекламу, мені відразу ж прийшло запрошення у чат: «Вітаємо! Ціна на виїзд Миколая, Олафа чи Ельзи – 600 гр. (ціна вказана за одного персонажа), кожен наступний – 300 гривень. У програму входить: діалог-знайомство з дитиною, казкова історія, інтерактиви, пісня чи вірш від дитини, подарунок від батьків».
Як вам пропозиція? Як бачите, немає жодної різниці між Миколаєм, Олафом чи Ельзою – всі по 600 гривень. І всі вони – разом чи поодинці – можуть привітати ваших дітей чи внуків із… днем святого Миколая. І, до речі, таких химерних персонажів побачите не лише в садочку, в школі чи вдома, а й, наприклад, у так званій резиденції Святого Миколая. Таких закладів тепер є вже декілька, і туди возять дітей великими групами. Згідно із сьогоднішніми нормами перевезення дітей, їх тепер також супроводжують разом із вчителями чи вихователями і декілька батьків. Ось що написала одна з мам у мережі фейсбук про відвідини такої резиденції:
«Теперечки глибоко скромний і категорично скритний святий Миколай вже відкрито приймає в пантових резиденціях, щедро обвішаних червоно-зеленими барвами, китайськими оленями, шкарпетками… і все це довкола традиційного українського каміну. Павуки, дідухи, калачі, даруйте, що? Не чули? Малюйте, дітки, червоно-зеленим ялиночки, певно теж китайські. Про майстер-клас якої Різдвяної зірки, жіночко, ви торочите? Яких миколайчиків пекти? В резиденції живуть ще помічники Миколая. Все життя знала, що то ангели. Але ж ні, похибка – ельфи, теж зелено-червоні. Ви що американських фільмів про Різдво ніколи не дивились? Далі пристрасті з приводу викрадення Різдва, прости, Господи, Грінчем! Маленький збитошний шкодник Антипко звільнений, не продається… під американські джингл белз, що лунають з усіх колонок, поки діти захоплено п’ють традиційне в Україні з діда-прадіда Різдвяне какао з маршмелоу. І зовсім нічого про милосердя, взаємодопомогу, підтримку, благочинність…
Цікаво, коли я буду бабусею, чи хтось ще пам’ятатиме, як то було тихо і таємничо під подушку… Ой, хто, хто Миколая любить…? Чи суцільне буде «о-хо-хо!», дорогі мої космополіти?».
Наше і не наше
Хочемо ми того чи ні, але наш глобалізований світ вже ніколи не буде тим патріархальним світом з прадавніми традиціями. До традицій слов’янських, українських, регіональних (наприклад, галицьких) додаються традиції інших народів та культур, а також навіть такі, які прийшли з літератури, кіно, ЗМІ – і ми будемо в певній формі засвоювати їх, адаптувати ці новації до українського контексту. І тут важливо, щоби приймати їх мудро та вибирати корисне для серця й душі християнина. І знати, що звідки з’являється навколо нас, наприклад, що Дід Мороз та ельфи прийшли з казок, духи Різдва – з літератури.
…У моєму дитинстві не було жодних різдвяних вінків на дверях, мені тихо і таємно приносив ялинку ангел. Натомість мій батько не знав ані ялинки в дитинстві – в їх сільській хаті на Різдво ставили лише необмолочений сніп. Але якщо сьогодні традиція різдвяного вінка докотилася і до нас, то, якщо ми її приймаємо, варто пояснити дітям, чому. У доступній формі розповісти, що цій традиції майже двісті років, започаткував її у Німеччині лютеранський теолог Йоганн Гінріх Віхерн (1808–1881). Він організував притулки для покинутих всіма сиріт, вуличних дітей, яких було багато після наполеонівських воєн. Віхерн і його помічники прагнули не лише дати малим волоцюгам їжу та нічліг, але й виховувати їх, прищеплювати християнські засади. Щоб наочно показати, скільки триватиме Адвент (у Західній церкві – час приготування до Різдва Христового), і скільки ще чекати дітям до Різдва, вихователь, взявши велике колесо від воза, припасував до нього чотири великі білі свічки і багато червоних менших. Великі позначали неділі, а малі правили за будні дні. Щоранку засвічували нову свічку. От і вийшов адвентовий вінок, який згодом перейняли в протестантів і католики, та який у трансформованому вигляді поширений і сьогодні.
Так само можна дітям розповісти, звідки до нас прийшов Санта Клаус. Насправді це дуже сумна історія про те, як почався протестантський рух і, зрештою, протестантизм у деяких країнах Західної Європи потрохи став державною релігією. А оскільки у протестантів немає культу святих, то, відповідно, було викреслено і святого Миколая. Ось що сказано про це у Вікіпедії: «Особливо люто спогади про нього викорінювали в Голландії, де у присутності дітей урочисто спалювали образ святого на багаттях. У день пам’яті св. Миколая заборонено було випікати пряники й робити подарунки дітям. Протестанти оголосили святителеві справжню війну. Але святий і його свято були настільки популярні, що завдання примусити забути його було неможливим. Люди стали шанувати його таємно. У Голландії ім’я святого — Saint Nicholas стали вимовляти як Sinter Klaas. Побачивши, що заборонні заходи не приносять бажаного результату, протестанти вирішили перенести дарування подарунків дітям на Різдво, але при цьому ім’я святителя прагнули викреслити з пам’яті».
Але туга за Святим Миколаєм була такою великою, що люди вигадували персонажів, хоч трохи подібних до нього, як не мали можливості вшановувати справжнього Святого Миколая. Сучасного Санту придумав у 1823 році Клемент Кларк Мур. Власне Мур у поемі «Ніч перед Різдвом» першим зобразив Санта-Клауса як життєрадісного немолодого ельфа. Поет також запряг у сани Санта-Клауса північних оленів. Теперішній Санта-Клаус — це веселий дідусь з білою бородою та в червоному тулубі з червоним капелюхом. Він літає у повітрі на казкових оленях та влазить через димарі до будинків, щоб дарувати дітям і дорослим подарунки. Теперішнім образом Санти послужив рекламний персонаж компанії Кока-Кола, який так сподобався дітям своїм виглядом, що саме цей персонаж став основою для створення всесвітньовідомого Санта-Клауса».
Так само трансформувалося потрохи і Різдво Христове. І для багатьох сьогодні воно вже не Христове, а просто – Різдво, Різдво невідомо кого, таке собі тепле родинне свято з дарунками, із смачними стравами невідомо, з якого приводу. Бо хтось викинув той пазл, на якому було написано «Христове», і замінив його подібним за формою пазлом, але з іншої коробки. І це добрий привід поговорити, хто має бути насправді на цьому місці – рекламний персонаж компанії Кока-Кола чи Божий Син?..
Анна КИРПАН.
