Український народ цього року переживає широкомасштабну загарбницьку війну російського режиму проти України. Наслідки війни відчувають не лише українці, але й інші народи Європи та світу. Кожного дня жертвою війни є вбиті, поранені кращі сини і дочки українського народу. Гинуть військові і цивільні люди, а також діти. На сьогоднішній час знищені інфраструктури деяких великих міст, а також знищуються міста і села, гинуть ні в чому невинні люди, є біженці.
Чому так сталося? Чому Україна знову стала жертвою насильства можновладців чужої країни, яку називають росія? Коли настане кінець страждань українського народу і запанує мир у нашій державі? Сьогодні можна почути багато інших питань: чому, чому?.. І на ці питання, на жаль, не маємо повної відповіді.
Про війни написано багато книг, однак богословська література, як на мій погляд, мало висвітлює цю таємницю людства. У Старому Завіті ми зустрічаємось з війнами ізраїльського народу, який боровся за утвердження своєї самобутності на обітованій Богом землі.
У Новому Завіті Христову Церкву, яка є Божим народом, подібно до ізраїльського народу, не проминають людські війни. Христова Церква є Церквою войовничою, яка постійно веде боротьбу з сатаною і так буде до завершення історії цього світу.
У Словнику Біблійного Богослов’я за редакцією Владики Софрона Мудрого, ЧСВВ, дізнаємось, що війна – то не лише людська справа. Війна – це духовна боротьба між Богом і сатаною, а полем боротьби є людство. Мета Божого задуму – мир: а мир досягається лише перемогою після боротьби. Мета сатани протилежна Божому задуму і є знищенням надбань духовних та світських, які ведуть людину до спасіння. Війна – це драма, у якій бере участь все людство. Людина може схилитися до Бога і Божим задумом досягає перемоги миру. І навпаки, коли людина схиляється до сатани, то вона наближається до катастрофи, до самознищення. Мир, як Божий задум, досягається перемогою Небесних ангельських сил над сатаною. Щоб перемогти ворога, людина у боротьбі під час війни повинна бути в єдності з Богом і з Небесними ангельськими силами.
У Святому Письмі читаємо про війну ізраїльтян з амалекитянами: «І сталось, як піднімав руки Мойсей, то брав гору Ізраїль, а як опускав, брав Амалек. Коли руки Мойсея обважніли, то Арон же і Хур підтримували його руки. І розгромив Ісус Амалека й його людей вістрям меча» (Вих. 17, 11-13). Мойсей молиться з піднятими руками і це була найбільша сила у цій боротьбі. Господь допомагає ізраїльтянам і вони перемагають ворога.
За своє утвердження ізраїльський народ веде війни як за часів Мойсея, так і пізніше відбуваються національно-визвольні війни Саула й Давида.
За невірство і гріхи ізраїльський народ потрапляє у Вавилонську неволю. Був спустошений Єрусалим і зруйнована святиня. «Над вавилонськими ріками, там ми сиділи й ридали, як згадували Сіон» (Пс. 137, 1). Божий народ кається і навертається до Бога. Ізраїль повертається на свою землю, відбудовує Єрусалим і храм. Ізраїльський народ заплатив дорогу ціну за свою свободу і зрозумів, що війни за своєю суттю є злом.
Часто у змаганнях політичних сил можна помітити змагання сатани і його прибічників проти Бога, а з другого боку послідовники Христа ведуть духовну боротьбу проти зла.
У двох книгах Макавеїв описується визвольна війна 175-135 рр. до Христа головного героя Юди, званого Маковеєм, проти могутньої гелленістичної держави Селевків, яка повстала в Малій Азії по смерті Олександра Великого у 323 році до Христа. Чужинці хочуть зробити з юдеїв поган-греків, асимілювати і позбавити їх віри в правдивого Бога.
На посягання тоталітарної поганської держави на Ізраїль і на його віру в Правдивого Бога юдеї відповіли збройним повстанням за традицією священних воєн. Вони ведуть війну проти Антіоха. Він хоче помститися над юдеями у найжахливіший спосіб і намагається зруйнувати їхню святиню. «Але Господь, який усе бачить, Бог Ізраїля, побив його якоюсь невиліковною та невидимою недугою. Ще до цього повалився з колісниці, яка мчала вельми прудко. А падаючи вивихнув він собі всі члени тіла. Так що пізніше з тіла цього нечестивця закишіли на верх черви, й воно серед важких мук ще за його життя почало розпадатися на кусні, а від смороду ціле його військо терпіло… такий нестерпний дошкульний був сморід» (пор. II Мак. 9, 5-10).
«Не мігши вже сам терпіти свого смороду, мовив (Антіох): «Воно є справедливо коритися Богові, а не вважати себе, бувши смертним, за рівного Богові» (II Мак. 9, 11).
Антіох кається і молиться, але помер нужденно серед мук на чужині в горах.
Що залишив за собою Антіох, крім смороду, яку ідеологію? Відповідь однозначна: нічого.
Книга Макавеїв закінчується перемогою Юди над послідовниками Антіоха Ніканором. «Вояки Юди вдарили на ворога з благанням та молитвою. Боролися руками, а серцем молились вони до Бога» (II Мак. 15, 26-27). Юдеї перемагають з молитвою до Бога набагато численнішого ворога, сам Ніканор загинув. Юдеї рідною мовою благословили Верховного Володаря, тобто Бога, і дякували Йому за свою перемогу над ворогом, який був злом для Ізраїля.
Подібно до Ізраїля, український народ вкотре веде боротьбу за своє утвердження із загарбниками найбільше зі сторони росії.
Ті, що завойовували Ізраїль, також ставили собі мету, бо сатана не міг терпіти, що існує народ, який визнає віру в правдивого Бога. Навіть Антіох думав і гадав, що буде так, як він цього хоче, а залишив за собою сморід свого тіла, якого сам настрахався.
Росія у своїх війнах з Україною завжди ставила свої умови, виходячи з ідеології: єдіная нєдєлімая Русь; пролетарська всесвітня революція і побудова комунізму; тепер так званий «рускій мір». Всі ворожі ідеології розвіюються, як туман серед білого дня.
«За провіщенням Христа, ми переживаємо запеклу війну на життя і смерть між двома таборами Христа й антихриста. Ця боротьба дедалі загострюється і стає інтенсивнішою та жертовнішою при наближенні до свого кінця. Світ лихий і гріховний – Богом засуджений. Сьогоднішня війна є виявом внутрішнього протиріччя грішного людства, яке розв’язало війну, котре не сприймає світла Христового» («Словник Біблійного Богослов’я – Війна»).
Церква Христова не лише войовнича, але й торжествуюча, котра об’єдналася навколо Христа Переможця. «Переможному дам сісти зі мною при престолі моїм, як я переміг і сів з Отцем моїм на престолі Його» (Од. 3, 21).
Послання Богородиці миру з Меджугор’я 25 червня 2022 року через візіонерку Марію Лунетті нам звіщає: «Дорогі діти! Я Радію з вами й дякую вам за кожну жертву та молитву, яку ви принесли в моїх намірах. Діти, не забувайте, що ви є важливими в моєму плані спасіння людства. Поверніться до Бога й молитви, щоб Святий Дух діяв у вас і через вас. Дітоньки, я з вами й у ці дні, коли сатана бореться за війну та ненависть. Розділення сильне і зло діє в людині як ніколи тепер. Дякую вам, що відповіли на мій заклик».
Пречиста Діва Марія також підтверджує, що сьогоднішня війна є затією сатани і зло його діє в людях, які розв’язали цю війну. Під час першого свого об’явлення в Меджугор’є 26 червня 1981 р. Марія, як Цариця миру, говорить про мир: «Мир, мир, мир! Треба, щоб люди поєдналися з Богом і поміж собою. Для цього потрібно вірити, молитися, постити і сповідатися».
Дорогий брате (сестро)! Молись за перемогу небесних Божественних сил над сатаною, молись за наших воїнів, які захищають нашу Батьківщину, за їхню перемогу над безбожним ворогом, а також за тих, які віддали своє життя за Україну на вівтар жертовності, за вдів і сиріт, за тих, які втратили своє житло і скитаються на чужині. Велику жертву складає український народ в боротьбі з ворогом на вівтар жертовності своєї свободи, так і для всього світу. «Це ті, що прийшли від горя великого, і обмили одежі свої, і вибілили їх у крові Агнця… бо Агнець, що на середині престола, пастиме їх і водитиме їх на живі джерела вод, і витре усяку сльозу з очей їхніх» (Одкр. 7,14; 17). Церква войовнича назавжди стане Церквою Торжествуючою, котра об’єднається навколо Христа Переможця.
Молитва за мир через заступництво Пресвятої Богородиці:
О, Божа Мати і наша Мати, Непорочна Діво Марія, Царице Неба і Землі! Просимо Тебе: ублагай Бога, щоб Ангельське воїнство на чолі зі святим Архангелом Михаїлом згасило вогнище війни і не допустило атомної катастрофи на даній Богом нам землі, якою є наша Батьківщина Україна. Щоб наша земля якнайскоріше була звільнена від ворогів. Нехай настане Христовий мир між народами. Наша Заступнице, потішай всіх, хто зазнав гірких страждань, втративши рідних, близьких їм осіб і своє житло; допоможи своїми молитвами тим, які стали біженцями далеко на чужині. Нехай запанує мир і Божа справедливість між людьми усього світу. Виблагай здійснення наших прагнень у Свого Сина Ісуса Христа, Якому слава і честь з Отцем і Святим Духом на віки вічні. Амінь.
о. Мелетій БАТІГ, ЧСВВ.
