Це свято бере свій початок в християнському Сході у V ст. Припадає воно рівно на дев’ятий місяць після свята Непорочного Зачаття Богородиці Святою Анною. А сама дата 21 (8 – за н.с.) вересня пов’язана з освяченням у четвертому столітті нинішньої церкви Святої Анни в Єрусалимі, побудованої біля будинку, де жила Марія зі своїми батьками Йоакимом та Анною.
Різдво Богородиці є першим з дванадесятих свят в Літургійному році, який, як відомо, розпочинається 14 вересня. Святий Андрей Критський у своєму слові на день Різдва Пресвятої Богородиці говорить так: «Нинішне свято є для нас початком усіх свят. Воно є дверми до ласки і правди. Нині зведено для Творця всього одушевлений храм і створіння готується стати Божественним житлом свого Сотворителя».
Народження Марії та її місія як «нової Єви» є віковічними у плані спасіння людського роду і фактично були передбачені Богом відразу після здійснення першою Євою первородного гріха, у словах, звернених до змія-сатани: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп’ястися йому в п’яту» (Бут. 3:15). Тому первісні Отці Церкви назвали цей уривок Старого Завіту «протоєвангелієм спасіння», вбачаючи в ньому як Благовіщення для Марії, так і благословенний плід Її лона, Ісуса, нового Адама, втіленого для Відкуплення людського роду. Звідси Різдво Пресвятої Богородиці набуває свого найбільшого значення – Втілення Слова для спасіння людства.
Ісус Христос — обіцяний Месія, Той, Хто має перемогти імперію зла. Його перемога, яка почалася у момент Воплочення, продовжилася під час великого випробування Страстей і проявилася у повноті сяйва Його слави у день Воскресіння, має проявитися у кожному християнині, в кожній епосі. Зло з усіма його наслідками, ворожнечами, війнами, голодом, холодом, хворобами та смертю, були раз і назавжди подолані Христом! Він – наш Відкупитель, проклав і нам сліди та навчив нас, як нам, в свою чергу, боротися зі злом, щоб прийти до особистого воскресіння, долаючи наслідки досі існуючого, а нерідко і пануючого гріха у світі. А це тому, що Божественна мудрість дозволяє сатані діяти до кінця світу для того, щоб зробити Церкву і кожного християнина співучасниками боротьби й перемоги Христа, який народився від Діви Марії завдяки її беззаперечному «так» Богові! В протилежному випадку, для того, щоб позбавити людини цієї боротьби, Господу довелося б просто запрограмувати усе людство, забравши від нього розум і волю, два чинники, за якими Бог сотворив людину. Але чи без них залишилася б людина, як образ і подоба Божа? Звичайно, що ні…
Тому у світлому пророцтві, на початку історії людства, стверджується, що не сама жінка, а Її потомство розчавить голову сатані.
Потомством Марії є Христос, а в Христі і всі ми знову стали усиновленими дітьми Божими, покликаними боротися зі злом та розчавлювати голову змію, кожен у своїй епосі: «Тепер же в Христі Ісусі ви, що колись були далекі, стали близькі кров’ю Христовою. Бо він – наш мир, він, що зробив із двох одне, зруйнувавши стіну, яка була перегородою, тобто ворожнечу, – своїм тілом… Отже ж ви більше не чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі» (Еф. 2, 13-14. 19).
Він був народжений жінкою, яка є непереборним ворогом пекельного змія. Коли Бог проголошує: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою» (Бут. 3, 15), Він говорить надзвичайно глибоку річ. У божественній диспозиції Спасіння бунтівне створіння, що затягнуло людство до погибелі через співпрацю з жінкою, протистоїть іншому створінню, також жінці. Але Вона вірна й покірна, і Її обов’язок — принизити пихатого, відірвавши від нього душі, відкуплені Кров’ю Сина.
Тож, святкуючи Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці, нам потрібно зрозуміти вирішальну роль і місце Приснодіви Марії у цій драматичній дуелі, що проходить крізь усю історію людства. У ній віра простого християнина черпає з Богородичного незмінного «так» Богові, від Благовіщення і до Голгофи, могутню силу проти зла, а це, в свою чергу, є вирішальним інструментом у боротьбі з сатаною.
Народження цієї дитини Марії, доньки Ізраїля, є сполучною ланкою між Старим і Новим Завітом, знаком того, що обітниця спасіння і Божа любов охоплює всі народи. Недаремно святий Матвій починає перше Євангеліє родоводом Ісуса, який завершується цим реченням: «Яків породив Йосифа, чоловіка Марії, від якої народився Ісус, званий Христом» (Мт. 1, 16). Святе сімейство з Богом у центрі сходить до людей, щоб підняти їх до Нього. У світлі цього вчення розуміємо, що потрібно було збудувати дім ще до того, як Цар прийде туди жити. Прекрасний будинок, оскільки, якщо старозавітна Біблійна Премудрість збудувала собі дім із сімома різьбленими колонами, то цей палац Марії тримається на семи дарах Святого Духа. Соломон найбільш урочисто відсвяткував відкриття кам’яного храму. А як ми будемо святкувати народження Марії, храму Воплоченого Слова?
Чи ми готові, як потомство Марії у Христі, роздавити голову змія в нашій епосі, який намагається ввіп’ястися нам у п’яту через хвороби, злидні та війну? Господь у цьому всьому поруч з нами! Він «з нами Бог»! Його воля є, щоб ми були духовно успішними і подолали будь-які хитрощі диявольські, незважаючи на дорогу ціну боротьби! Це нелегко збагнути нам, на землі, але в порівнянні з тим, що нас чекає у вічності, вона є мізерною!
Тож разом з Марією ми кажемо «так, Господи», ми готові до боротьби! Ми кажемо: ні – хворобам, ні – корупції, ні – злидням і найголовніше – ні – війні, ми її не розпочинали, але ми хочемо її зупинити! Ми готові з цим всім боротися, бо Ти «з нами Бог»!
о. Іван Стефурак, Нова Зоря, 8.09.22, ч.35/1429
