Минав 2001 рік…27 червня у Львові під час Літургії візантійського обряду вже нині святий Папа Іван Павло ІІ врочисто проголосив декрети мучеництва героїчних чеснот та чуд 25 Слуг Божих Української Греко-Католицької Церкви.
Згодом згідно з розпорядженням світлої пам’яті Владики Софрона Мудрого, тодішнього єпарха Івано-Франківського, було розпочато ексгумацію тлінних останків для перезахоронення в катедральному соборі Воскресіння Господнього Блаженних Мучеників Станіславівських владик Івана Слезюка та Симеона Лукача (поховання владики Григорія Хомишина невідоме).
29 жовтня на Івано-Франківському цвинтарі (вул. Київська) розпочалася ексгумація Владики Івана Слезюка, тіло якого перебувало в землі 28 років. Усі роботи проводилися під пильним керівництвом тодішнього судово-медичного експерта-криміналіста Івано-Франківського обласного бюро судово-медичних експертиз Омеляна Левицького. Для допомоги в розкопках було призначено шістьох тодішніх семінаристів, серед яких і автора статті…
Ця неординарна подія тоді познайомила мене ближче з п. Омеляном, з яким я підтримував дружні стосунки до останніх днів його земного життя.
Його легендарна особистість відома широким колам українців, адже на зорі Незалежності України саме він був одним серед найактивніших членів «Меморіалу», хто брав участь у масових розкопках і проводив медико-криміналістичні експертизи жертв сталінських катів у Дем’яновому Лазі, на Меморіальному кладовищі Івано-Франківська та в усіх без винятку населених пунктах нашої області. Крім того, він проводив розкопки і медико-криміналістичні експертизи в Бучачі (1990) на Тернопіллі та в Ходорові (1993) Львівської області.
Із християнським захопленням пригадую, як у своїх розповідях п. Омелян часто говорив про те, що зовсім не боїться смерті, бо там його з нетерпінням чекають, щоб обійняти і заступитися за нього перед престолом Господнім, тисячі закатованих, для яких він відновив історичну справедливість та забезпечив гідне християнське перепоховання…
В останні роки свого життя (2018-2020) п. Омелян доволі часто приходив до редакції газети «Нова Зоря», радо ділився цікавими розповідями і дописами! Був завжди дотепний та жартівливий. Проте, коли він розповідав про досвід розкопок, викриваючи садистські методи насилля сталінського режиму, далеко не всім членам редколегії вистачало сили дослуховувати усе до кінця…
А ось одна із цитат п. Омеляна, занотована в 2020 році: «За 30 років діяльності нашого «Меморіалу» ми провели понад 100 розкопок жертв сталінізму та виявили 3 386 людських тіл. Із них чоловіків – 1 861, жінок – 682 та дітей – 295. Вдумайтесь у цю страшну цифру: 295 замордованих у нелюдський спосіб дітей! Нині ж путінські глашатаї у кремлі патякають на весь світ про принади «руского міра». Насправді ж вони, як і їхні батьки й діди, – серійні вбивці. Тепер уже не в Галичині, але на Донбасі та в Сирії».
Моторошно… Але чи могли ми собі тоді уявити, буквально лише два роки тому, що масштаби скоєних окупантами злочинів у 2022 році в Україні будуть ще чисельнішими і жорстокішими?..
Розповіді, які я свого часу слухав від п. Омеляна і які мені здавалися далеким минулим, яке ніколи не матиме більше шансів, щоб повторитися, цими днями неначе жахливе дежавю знову і знову звучали з інформаційного телемарафону «Єдині новини». Роки різні, а злочинець той самий…
Подібне складно уявити в XXI столітті, але зараз, на жаль, це трагічна реальність. Це кривавий жорстокий терор. Це геноцид українського народу…
Після Бучі, Ірпіня та Маріуполя, цими днями світ сколихнули жахливі кадри масових поховань в Ізюмі, де на більшості могил навіть не вказані імена. Є лише позначка з номером. Серед тіл, які були ексгумовані останніми днями, 99% з ознаками насильницької смерті.
Два роки тому, на 86-му році життя перестало битися серце відданого патріота, який сповідував українську національну ідею, видатного судово-медичного експерта-криміналіста Омеляна Левицького.
А його книга «Непокараний злочин» про жорстокість енкаведистів волає до всього світу, що сьогоднішня путінська росія є яскравою ілюстрацією того факту, що непокаране зло обов’язково повториться. А може й не повториться, воно не зупинене і просто надалі триває, входячи в менш чи більш активніші фази… Саме про це волали українці до всього світу з 2014 року. І якби світ вчасно нас почув, то, без сумніву, сьогоднішніх масових трагедій можна було б оминути…
Хоч насправді війна совєтсько-рашистського терору проти українців триває вже понад сто років. А страшні епізоди злочинів москви проти українців, коли б і де б вони не відбувались, чи у вересні 1939 року (17 вересня – початок першої радянської окупації Західної України) чи у вересні 2022 року (розкриття масового поховання в Ізюмі на Харківщині), – вони тотожні, бо злочинець той самий і він наразі все ще не покараний…
І насправді, немає значення, сталін це, чи путін – вони є лише уособленням мас, яким подобається терор і серійні масові вбивства… Тож в ім’я справедливості зло має бути покаране і «дерашизоване».
Після того, як Третій Рейх у 1945 році безславно впав, почалася нова війна – за свідомість поневолених нацистською пропагандою людей – тобто, самих німців, які спочатку привели нацизм до влади, виплекали, а потім до останнього підтримували Гітлера і його злочинний режим. Союзники (зокрема американці) одразу взялися за денацифікацію Німеччини – своєрідну операцію перевиховання країни, повернення її в коло цивілізованих народів. Нацистських злочинців судили. Німецькі очільники вибачалися за скоєне. Німці впродовж десятиліть виплачували грошові компенсації жертвам нацизму.
Проте немає жодного сумніву в тому, що за чисельністю жертв СРСР був головним злочинцем світової історії. Серед злочинів комуністичного режиму: Голодомор 1932-1933 рр., масові штучні голоди 1921-1923, 1946-1947 рр., масові репресії та депортації, величезна кількість концентраційних таборів та інше. Але совєтські злочинці, на відміну від нацистських, так і не опинилися на лаві підсудних…
Сьогодні голоси мільонів закатованих жертв волають до неба, благаючи про відновлення справедливості.
Останні ж події на фронті свідчать про те, що цей час не за горами! Лише, щоб не такою дорогою ціною.
Боже, захисти і збережи життя українських захисників, дай нам довгоочікуваний мир і віднови справедливість!
о. Іван СТЕФУРАК,
головний редактор.
На світлині: масові поховання, виявлені під Ізюмом (вересень, 2022 р.)
