За останні кілька місяців війна стала для нас чимось буденним. Однак іноді вона перестає бути звичайним тлом — і хронічний стрес знову стає гострим. Зрозуміло, що за мірками мирного часу ми поводимося неадекватно, але наскільки така поведінка нормальна під час війни? Про це розповідає психолог Анастасія Рубцова.
«Щоб ніхто не лякався сам себе. Тому що нам і без того є чогось лякатися», — говорить вона.
• Провали у пам’яті. Відчуття «не розумію, що я роблю і куди йду, та втім, і хто я, теж не розумію». Все вилітає з голови, почав фразу — забув, буквально забув, чим збирався її закінчити. Пішов — забув, куди. Призначив зустріч і забув, сів не на ту гілку метро, забув телефон, забув забрати дитину.
• Відчуття, що нема сенсу. Це не розпач, а радше здивування — щиро не розумієш, навіщо чистити зуби, навіщо йти до офісу. Майбутнього немає.
• Неможливість доробляти щось, розпочате до війни — дочитувати книгу, дописувати наукову статтю, дошивати спідницю, продовжувати якісь стосунки.
• Ватяна голова, начебто всередині неї є якісь зони обмороження. Вони не включаються й не працюють. Напевно, найбільше це схоже на те, як торкаєшся мовою заморожену щоку у стоматолога. Думки розбігаються та плутаються.
• Найпростіші речі робляться дуже довго. Можна годинами сидіти та дивитися в одну точку. Можна піти ставити прати білизну — і через 40 хвилин виявити себе на кухні.
• Не розумієш сенсу слів. Буквально, вони розвалюються на літери, на звуки, на шум.
• Говорити не можеш. Навіть коли треба, з близькими, з колегами говорити фізично боляче, навіть найпростіші фрази.
• Або, навпаки, не можеш замовчати ні на мить. Гарячково говориш і говориш, неважливо, що, говориш якісь слова кожної порожньої секунди, і сам розумієш, що з боку звучиш не дуже, і навіть не намагаєшся щось формулювати логічно і складно.
• Раптова гостра ненависть до когось чи чогось. Гаряча, ніби тебе облили окропом. Ти раніше й не думав, що можеш відчувати щось таке. У ті моменти, коли вона відпускає, осідаєш на підлогу і почуваєшся, ніби тебе вийняли з м’ясорубки. Ненадовго.
• Лють і відчуття зради. Загалом лють і злість – непогані почуття, вони означають, що з психіки поки що залишаються сили. Можна спробувати використати енергію агресії хоч на щось корисне. Але не факт, що вийде.
• Нестерпне роздратування на справжні дрібниці. Не там залишену чайну ложку, розстебнуту блискавку сумки, звук телефону. Не кажучи вже про близьких, вони можуть дратувати так, що й передати не можна — хоча краєм свідомості ми розуміємо, що нічого незвичайного вони не роблять.
• Моторошна екзистенційна самотність і бездомність. Навіть якщо будинок є, нікуди не подівся, і ми сидимо на рідному дивані.
• Відчуття «чорного світу», ніби хтось загинув — чи то ми, чи хтось із близьких, чи весь світ. Начебто в ньому не лишилося ні фарб, ні листочків, ні звуків, ні друзів, ні дітей, нічого, нічого.
• Або, навпаки, радість і полегшення. Якісь довоєнні питання вдало вирішилися самі собою або виявились оглушливо неважливими. Можна про це більше не думати.
• Сором за цю радість. Загалом багато різних видів сорому. Сором за те, що почуваєшся винним. Сором, що недостатньо почуваєшся винним. Сором за те, що ти не герой. Сором за розгубленість. Сором за те, що тобі тривожно. І так далі.
• Легка ейфорія, просто-таки підозріла. Безтурботне відчуття «все буде добре», «та це нісенітниця, за кілька тижнів усе закінчиться».
• Фізичне відчуття розірваності на шматки. Екзистенційний жах, панічні атаки, коли світ здається моторошним і підозрілим місцем. Це один із найнеприємніших можливих симптомів, але минеться і він, повірте, психіка впорається.
• Безсоння.
• Або, навпаки, нескінченне бажання спати, спати та спати.
• Кошмари, в яких мозок грає страшними картинками — війна, апокаліпсис, ядерний вибух на горизонті, перестрілки, вибухи поїздів, літаки, що падають, оплавлена земля.
• Дивні й сильні болі без причин у несподіваних місцях — спина, голова, шлунок, очі. Раптові алергії на порожньому місці. Запалення всіх слизових. Це імунітет не витримує від перенапруги, тому рветься, де тонко, іноді відразу в декількох місцях.
• Дикуваті смакові пристрасті, коли їси впереміш шоколад, м’ясо, яблука, хліб, ковбасу, халву, запиваючи все це кефіром. Нескінченно їси, їси і їси, і все одно голодний.
• Або, навпаки, взагалі не відчуваєш голоду.
Це далеко не всі симптоми, можуть бути й інші, а можуть бути відсутніми і взагалі всі, майте на увазі.
«Пам’ятайте, що психіка намагається впоратися з тим, що відбувається. З усіх сил. Намагається вмістити нові знання про світ і людей, і іноді тріщить по швах, як космічний корабель під час перевантажень. А іноді змушена вмикати запобіжники», — пояснює психолог.
