Йо. 14 зач. 5, 1-15.
Неділя 4-та після Пасхи, розслабленого.
«У той час Ісус прибув до Єрусалиму. А є в Єрусалимі Овеча купіль, що зветься по-єврейськи Витесда й має п’ять притворів. У них лежала сила недужих, сліпих, кривих і сухих, які чекали, коли зворушиться вода: бо ангел Господній сходив час від часу в купіль і зворушував воду, і хто перший по зворушенні води спускався у купіль, видужував, хоч би яка була його недуга.
Був там один чоловік, що нездужав тридцять вісім років. Побачив Ісус, що він лежить, і довідавшися, що він вже дуже довго нездужає, каже до нього:
– Бажаєш видужати?..».
Ісусе милосердний, після тридцяти восьми років важкої недуги та очікування оздоровлення, Ти питаєш його, чи хоче він одужати?
Це питання Того, Хто добре знає людську душу. Тому що іноді зцілення – це рішення, яке потрібно прийняти самому недужому. Після довгого часу недуги це зцілення може повністю перевернути життя цієї людини. Тобі доведеться припинити жебракувати і знайти роботу. Тобі доведеться припинити нарікати, що світ лише до тебе одного несправедливий і через це ти мусиш топити свої розчарування й депресії у чарці, а натомість взяти відповідальність за своє життя і твоїх ближніх та з любов’ю виконувати свої обов’язки…
Розслабленому після зцілення доведеться «ходити своїми ногами», звільнившись від того, щоб «від когось залежати». Йому доведеться уявити і подивитися на власне життя та своє майбутнє з іншої точки зору.
Те саме запитання «Бажаєш видужати?» сьогодні також адресоване нам. Навіть тим, хто думає, що їм нема чого лікувати. Треба лікуватися від ран, від ненависті й злоби. У нас так багато речей які, можливо, затаїлися десь глибоко у нашій душі «п’ять, десять, двадцять, тридцять років». Ми готові віддати їх Ісусу? Що ти хочеш взяти сьогодні взамін? Чи готові ми до зцілення?
Іноді буває, що ми скаржимося, що хворіємо, але потім нічого не робимо, щоб щось змінилося, бо ми вже наперед переконані, що все так складно, що нічого не зміниться…
Відоме прислів’я, правда дещо перекручене совєтською ідеологією «в здоровому тілі здоровий дух», у своєму первісному грецькому оригіналі звучало як «в здоровому дусі і здорове тіло»… А в християнстві, за вченням якого людина є субстанцією, що складається з двох акцидентів, душі й тіла, воно однозначно може звучати ось так: в зоровому дусі здорове тіло, а в здоровому тілі здоровий і дух! Тож потрібно дбати як про здоров’я духа, так і про здоров’я тіла. А нерідко це так гарно можна поєднувати. До прикладу, гарна вечірня прогулянка чоловіка й жінки із вервичкою в руках та молитвою на устах принесе чимало здоров’я як для душі, так і для тіла! Свіже повітря і рух, про який сьогодні наголошують лікарі, забезпечить гарний сон, спалить зайві калорії, сприятиме доброму кровообігу тощо. А спільна молитва дасть чимало відповідей на сімейні драми, сприятиме гармонії і взаєморозумінню, що, в свою чергу, даруватиме міцне здоров’я тіла.
Тож запитання: чи ми насправді хочемо вилікуватися? Якщо так, то перевірмо себе, чи в той самий час ми певною мірою не зайшли вже в своєрідну зону комфорту в нашій недузі?
Така недуга може бути не лише особистою і фізичною. Звернімо увагу, як довго хворіли ми цілим суспільством… Ми звикли, що ми бідні і цілий світ нам повинен допомагати. Навіть колядка в нас є така, що «ми не багаті, і золота дарів не можемо дати!»… Але хіба не наша земля одна з найродючіших у світі? Ми лежали цілих тридцять років у недузі корупції, чекаючи, що хтось нам має щось зробити…
Бог не спасає нас без нашої волі, бо сотворив нас на свій образ і подобу, давши нам розум і волю. Тому Він запитує нас:
— Ти хочеш вилікуватися?
І ми повинні мати мужність, щоб наважитися на це. Бо одного разу зцілившись, ми повинні стати на власні ноги, рости, більше не залишатися зігнутими і замкненими в собі, ми повинні відкритися перед Богом і перед світом.
Просімо зцілення! Наш організм в гармонії з Богом має надзвичайні можливості, які ще далеко недосліджені для медицини, щоб самолікуватися. Просімо зцілення і приймімо його вже зараз!
Благословенний будь, Ісусе, Сину Бога живого, джерело всіх зцілень!
о. Іван СТЕФУРАК,
головний редактор.
